ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕНГЕЛЬГАРДТИ

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. ЕНГЕЛЬГАРДТИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Engelgardty (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕНГЕЛЬГАРДТИ

ЕНГЕЛЬГАРДТИ – рос. дворянський і баронський рід, предки якого на поч. 15 ст. переселилися зі Швейцарії до Прибалтики. Від них походять усі дворянські та баронські гілки Е. у Російській імперії. На поч. 19 ст. Е. мали великі успадковані землеволодіння, отримані за вірну службу від польс. королів (на Смоленщині) і рос. царів (в Ярославській, Катериносл., Херсон. (понад 50 тис. десятин), Курській, Подільській та Київ. губерніях). Значна ч. землеволодінь Е. в Україні перейшла до них у 18 ст. від кн. Г.Потьомкіна, родичами якого вони були.

Найбільш відомим в Україні з Е. був Василь Васильович (12. 04.1758–24.05.1828) – ген.-лейтенант, власник багатьох сіл Київщини, де налічувалося 8 тис. кріпаків (див. Кріпацтво; загалом у його володінні знаходилося 18 тис. кріпаків), серед них була й родина Шевченків (1816 до ревізького списку внесено ім'я дворічного Т.Шевченка). Позашлюбний син Василя Васильовича – Павло Васильович (05.02.1798–15.02.1849) – з 1828 став власником с. Кирилівка (нині с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкас. обл.), виконував обов'язки ад'ютанта віленського генерал-губернатора. В нього, будучи ще підлітком-кріпаком, служив козачком Т.Шевченко.

Син Павла Васильовича – Василь Павлович (1828–1915) – на відміну від своїх попередників, які перебували на військ. службі, присвятив себе вивченню астрономії. Був член-кореспондент Петерб. АН. Ім'я В.П. Енгельгардта присвоєно Астрономічній обсерваторії Казанського університету.

До Е. належав також Олександр Миколайович (02.08(21.07). 1832–02.02(21.01).1893) – вчений-агрохімік, письменник. Нащадок Павла Івановича, вбитого 1812 французами за відмову присягнути Наполеону I при взятті Смоленщини (див. Війна 1812). Він був одним із засн. та редакторів першого рос. "Химического журнала" (1859–60); 1866–70 проф. хімії Петерб. землеробського ін-ту. Опублікував низку праць з питань с. госп-ва. Костянтин Васильович – власник маєтку та кількох пром. підпр-в у Подільській губернії наприкінці 19 ст.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Бобринский А. Дворянские роды, внесенные в общий гербовник Всероссийской империи, ч. 1–2. СПб., 1890
  2. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 80. СПб., 1904
  3. Шевченківський словник, т. 1. К., 1976.

Посилання:
  • ДЕСЯТИНА
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ВІЙНА 1812 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • ЛАТИФУНДІЇ
  • НАДІНСЬКИЙ ПАВЛО НАУМОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)