ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄПІФАНІЙ

  Бібліографічне посилання: Дзюба О.М. ЄПІФАНІЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Epifany (останній перегляд: 23.07.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄПІФАНІЙ

ЄПІФАНІЙ (світське прізв. – Славинецький, світське ім'я – невід.; р. н. невід.–19.10.1675) – ієромонах, лексикограф, проповідник, перекладач. Імовірно, навч. в Київ. братській шк. та за кордоном. У Києві прийняв чернечий постриг. Викладав лат., а також грец. і церковнослов'ян. мови в Київ. колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). На прохання рос. царя Олексія Михайловича 1649 був посланий київ. митрополитом Сильвестром Косовим до Москви для участі в підготовці нового перекладу Біблії, займався виправленням книг Святого Письма, перекла-дами з грец. на церковнослов'ян. мову. Став учителем "латинської" шк. при Чудовому монастирі в Моск. Кремлі. Один із подвижників церк. реформ моск. патріарха Никона. За дорученням Помісного собору РПЦ 1674 здійснив пер. Нового Завіту та П'ятикнижжя. Автор перекладів, серед яких були світські кн. – геогр. опис Європи та Азії з "Атласу" голл. вченого Я.Блеу, "Анатомія" природознавця доби Відродження, засн. сучасної анатомії А.Везалія. З дозволу патріарха Никона відновив припинене в Росії ще з 15 ст. виголошування проповіді в церкві. Збереглося бл. 50 його проповідей, характерних для української гомілетики тих часів.

Ще будучи в Києві, уклав "Лексикон латинський", переробив і доопрацював його разом з А.Корецьким-Сатановським уже в Москві 1650. Видання містить 27 тис. слів лат. мови та їх пер. церковнослов'ян. та укр. книжною мовами того часу. Є. та А.Корецький-Сатановський були авторами й ін. словника – "Лексикона словено-латинського". Словники використовувалися в шкільній практиці, в рукописах поширювалися на східнослов'ян. землях, були відомі європ. ученим. Застосовувалися при укладанні подібних словників у пізніші часи. Є. належить авторство й т. зв. філол. словника (звід тлумачень термінів Святого Письма та патристики) й "Лексикона греко-слов'яно-латинського".

П. у м. Москва, похований у Чудовому монастирі.

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. "Лексикон латинський" Є.Славинецького. "Лексикон словено-латинський" Є.Славинецького та А.Корецького-Сатановського. К., 1973.
Література:
  1. Dictionarium Latinoslavoni-cum. В кн.: Горбач О. Перший рукописний українсько-латинський словник Арсенія Корецького-Сатановського та Єпіфанія Славинецького. Рим, 1968
  2. Харлампович К.В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь, т. 1. Казань, 1914
  3. Німчук В.В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською. К., 1980.

Посилання:
  • БІБЛІЯ
  • ГОМІЛЕТИКА ТА ПРОПОВІДНИЦТВО В УКРАЇНІ 9–18 СТ.
  • КОСОВ СТЕФАН-АДАМ
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ПАТРИСТИКА
  • ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС

  • Пов'язані терміни:
  • ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • МОСКВА
  • НІМЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • НИКОН
  • СОФОНОВИЧ, ЧЕРНЕЧЕ ІМ’Я ФЕОДОСІЙ
  • ЦЕНЗУРА В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)