ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕПІСТОЛОЛОГІЯ

  Бібліографічне посилання: Войцехівська І.Н. ЕПІСТОЛОЛОГІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Epistolologiya (останній перегляд: 16.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕПІСТОЛОЛОГІЯ

ЕПІСТОЛОЛОГІЯ (від грец. έπιστολή– лист, послання – та λόγος – слово, вчення) – спеціальна історична дисципліна, що вивчає приватні листи як вид істор. джерел. До осн. напрямів епістологічного аналізу належать визначення авторства, часу та місця створення листа, змістовної його (листа) спрямованості, типології та виду. Окрім хронологічного принципу упорядкування листів (раніше написані листи передують написаним пізніше), їх (листи) класифікують за: а) соціальною приналежністю та сусп. становищем автора й адресата; б) характером взаємовідносин автора й адресата (рідні, друзі, знайомі, колеги тощо); в) стилем повідомлення (ділові, інтелектуальні, традиційно-ритуальні листи та ін.); г) ступенем відповідності епістолярному етикетові даної епохи та сусп. ладові. Е. як наука ґрунтується, з одного боку, на чітких методиках дослідження листів як писемних джерел, а з другого – на методах отримання з епістолярних джерел усіх видів істор. інформації. Важливим завданням Е. є введення епістолярних джерел до наукового обігу шляхом їх публікації у вигляді систематизованих за різними ознаками (соціальною, професіональною, культ.) матеріалів.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Античная эпистолография: Очерки. М., 1967
  2. Сметанин В.А. Эпистолография: методологическая разработка к спец. семинару. Свердловск, 1970
  3. Письма русских писателей XVIII века. Л., 1980
  4. Миронова И.А. Эпистолярные источники XIX в. В кн.: Теория и методы источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин. М., 1985
  5. Наумов Е.Ю. Частная переписка XIX – начала XX в. как объект археографического анализа. В кн.: Археографический ежегодник за 1986 год. М., 1987
  6. Дудко В.И. Эпистолярное наследие украинских писателей-реалистов конца XIX – начала XX века в контексте украинско-русских литературных взаимосвязей. Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1989
  7. Эпистолология. В кн.: Специальные исторические дисциплины. К., 1992
  8. Войцехівська І.Н., Ляхоцький В.П. Епістолологія. К., 1998
  9. Дмитрієнко М., Войцехівська І. Епістолографія (епістолологія) як наука історичного циклу: проблеми і шляхи їх вирішення. В кн.: Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Збірник наукових праць та спогадів, число 2. К., 1998.

Посилання:
  • СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ (СІД)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)