ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕРАСТОВ СТЕПАН ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Білий Д.Д., Ковальчук О.О. ЕРАСТОВ Степан Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Erastov_S (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕРАСТОВ СТЕПАН ІВАНОВИЧ

ЕРАСТОВ Степан Іванович (літ. псевдоніми – Ст. Закубанський, С. Попенко, С. П-ко; 19.12.1856 – 13.04.1933) – громад. та політ. діяч, учасник укр. культ. руху на Кубані, письменник, видавець, журналіст, меценат.

Н. в м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар). Батько – священик, мати походила зі старовинного чорномор. козац. роду Щербин. 1878 по закінченні Кубанської військ. г-зії поступив на мат. ф-т Київ. ун-ту. В жовт. 1879 став чл. укр. молодіжної орг-ції "Кіш". На формування поглядів Е. значною мірою вплинув М.Драгоманов, для знайомства з яким Е. їздив до Женеви (Швейцарія). 1880–81 жив в Італії, Франції, Швейцарії. Після виключення з Київського ун-ту "за неблагонадійність і перебування понад термін за кордоном" 1881 переїхав до Санкт-Петербурга, де вступив на юрид. ф-т ун-ту; відразу долучається до революц. діяльності. Активно працював в укр. студентській орг-ції, заснував укр. Громаду (див. Громади) та народницький гурток. Займався розповсюдженням укр. нелегальної літ., за що в жовт. 1882 був заарештований і після 10 місяців ув'язнення засланий на 3 роки до Сибіру.

1886 повернувся до Єкатеринодара, де займався розповсюдженням та популяризацією укр. літ., організацією гастролей укр. театральних труп та масових відзначань роковин Т.Шевченка. Е. поклав початок укр. книговиданню на Кубані. Зокрема, 1896 в Єкатеринодарі була видана книга А.Кримського "Хто винен" (через рік перевидана у м. Ростов-на-Дону (нині місто в РФ) накладом 1200 прим.). Одночасно 5-тис. накладом був виданий зб. оповідань Б.Грінченка. 1902 Е. – один із засн. у Єкатеринодарі місц. від-ня Революційної української партії – "Чорноморської громади". 1906 Е. вдалося отримати дозвіл на відкриття в Єкатеринодарі "Кубанського просвітнього товариства" (див. Просвіти). Невдовзі було створено 12 філій т-ва: у станицях Кущівській, Канівській, Майкопській, Уманській, Тихорецькій та ін., де мешкали переважно українці. Оскільки у цих від-нях велась не лише просвітня, а й революц. робота, 1908 "Кубанське просвітнє товариство" та його філії були закриті, а Е. заарештований і утримувався 6 місяців у в'язниці. 1908 організував у м. Новоросійськ (нині місто Краснодарського краю, РФ) укр. муз.-драм. гуртки, т-ва "Громада" та "Просвіта", заснував "Український кооператив", кооп. т-во "Запомога", обирався дир. укр. кооп. банку.

У берез. 1917 був обраний до складу Тимчасового ЦК Союзу українських автономістів-федералістів. У квіт. 1917 як найстарішого за віком укр. діяча Е. обрали головою Всеукраїнського національного конгресу 1917. Член Української Центральної Ради від Кубані. На засіданні УЦР 30 берез. 1917 доповів про стан укр. справи на Кубані та звернувся до укр. соціал-демократів із закликом поширити парт. роботу в цьому регіоні. В 1920 – на поч. 1930-х рр. відзначився як один із провідників українізації політики на Кубані. Від 1927 – персональний пенсіонер, чл. Північнокавказ. від-ня Всесоюзного т-ва політкаторжан. Займався літ. діяльністю, зокрема перекладав укр. мовою твори В.Короленка. Під літературними псевдонімами друкував у періодичних виданнях краєзнавчі та публіцистичні статті й матеріали.

П. у м. Сухумі (нині місто в Грузії).

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. В засланні. "ЛНВ", 1911, т. 53, № 2
  2. "Вільне слово" та "Пан". В кн.: Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського, т. 2. К., 1928.
Література:
  1. Городецкий Б.М. Эрастов Степан Иванович. В кн.: Литературные и общественные деятели Северного Кавказа. Екатеринодар, 1908
  2. Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997
  3. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. К., 1998
  4. Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002.

Посилання:
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ГРОМАДИ
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • КРАСНОДАР
  • КРИМСЬКИЙ АГАТАНГЕЛ ЮХИМОВИЧ
  • КУБАНЬ
  • ПРОСВІТА (1868–1939)
  • РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ АВТОНОМІСТІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ
  • УКРАЇНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС 1917 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • КРАСНОДАР
  • КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ)
  • МАЛИНОВИЙ КЛИН
  • СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ АВТОНОМІСТІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)