ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕРБІНЬЇ МІШЕЛЬ ДЕ

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.С. ЕРБІНЬЇ Мішель де [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Erbini_M (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕРБІНЬЇ МІШЕЛЬ ДЕ

ЕРБІНЬЇ Мішель де (Herbigny Michel d'; 08.05.1879, за ін. даними, 08.05.1880 – 23.12.1957) – діяч катол. церкви (див. Католицизм). Чл. ордену єзуїтів (1897), д-р теології (1911), єпископ (1926), сходознавець. Н. в м. Лілль (Франція). Навч. в семінаріях ордену єзуїтів у містах Гемерт (Нідерланди) та Енгієн (Бельгія). Духовний сан прийняв 1910.

Досліджуючи християн. Схід і теологічну доктрину православ'я, 1911 здійснив подорож до Галичини (зокрема відвідав Хирів), Буковини, Румунії, Хорватії, Боснії і Герцеговини. Підсумком подоро-жі стала наук. праця про рос. реліг. філософа В.Соловйова, відзначена премією Паризької АН. Від 1921 – проф. Григоріанського ун-ту в Римі (Італія). 1924– 31 – перший ректор заснованого єзуїтами Папського сх. ін-ту. Від 1925 – радник створеної при конгрегації сх. церков спец. комісії "Pro Russia", яка займалася питаннями діяльності катол. церкви в СРСР. Автор проектів папських послань про становище церкви в РСФРР (1921) та згодом у СРСР (1930). Виступав у Парижі, Римі та ін. містах Європи з доповідями про голод 1921–1923 років в УСРР й діяльність Папської місії допомоги. Справляв вплив на папу Пія ХІ в питаннях сх. політики Ватикану. Засн. катол. навч. центрів у Франції, Бельгії, Німеччині, Австрії, Чехословаччині, де з рос. емігрантів готували місіонерів для діяльності на тер. СРСР. З ініціативи Пія ХI та за підтримки апостольського нунція в Берліні (Німеччина) Е.Пачеллі (згодом папа Пій ХII), яким був висвячений на єпископа, тричі відвідав СРСР (4–15 жовт. 1925; 29 берез. – 15 трав. 1926; 28 лип. – 7 верес. 1926), зокрема побував у Харкові, Одесі, Києві. Метою подорожей до СРСР були приховане від рад. влади відновлення та реорганізація ієрархії РКЦ. Таємно висвятив 4 єпископів, у т. ч. священика з м. Дмитріївськ (нині м. Макіївка) П.-Е.Неве, надавши йому повноваження кер. РКЦ в СРСР, та священика з м. Сімферополь О.Фрізона. 1930 очолив комісію "Pro Russia", добився розширення її повноважень і відокремлення від конгрегації сх. церков та зосередивши її діяльність на розкритті переслідувань, яких зазнавала церква в СРСР. У груд. 1933 внаслідок компрометацїї, вчиненої агентом рад. спец. служб унійним священиком О.Дейбнером, який працював його особистим секретарем, подав у відставку. Залишив Рим, відійшов від публічної діяльності. Останні роки життя провів у монастирі ордену єзуїтів як чернець.

П. у м. Екс-ан-Прованс (Франція).

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. Un NewmaN russe: Vladimir Soloviev, 1853–1900. Paris, 1911
  2. L'unité dans le Christ. Roma, 1923
  3. L'aide pontificale aux enfants affamés de Russie. "Orientalia Christiana", 1925, vol. 4(1), N 14
  4. April–Maio
  5. L'aspect religieux de Moscou. Rome, 1926
  6. Pâques en Russie. Paris, 1926
  7. La guerre antireligieuse en Russie soviétique. Paris, 1930
  8. Le front antireligieux eN Russie soviétique. Paris, 1930.
Література:
  1. Sprawy wschodnie w Rzymie. "Oriens", 1934, z. 1, 1 lutego
  2. Wenger A. Rome et Moskou. 1900–1950. Paris, 1987; (рос. пер.) М., 2000
  3. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді: Збірник документів і матеріалів. Торонто–К., 1992
  4. Rood W. Rom und Moskau: Der heilige Stuhl und Ruβland bzw. die Sowjetunion von der Oktoberrevolution 1917 bis zum 1. Dezember 1989. Altenberge, 1993; (рос. пер.) Львів, 1995
  5. Stehle H. Geheimdiplomatie im Vatikan. Die Päpste und die Kommunisten. Zürich, 1993
  6. Skalski T., ks. Terror i cierpienie: Kosciόł katolicki na Ukrainie, 1900–1932: Wspomnienia. Lublin–Rzym–Lwόw, 1995
  7. Рубльова Н. Ватикан і Україна: спроба збереження й поширення римсько-католицької ієрархії (1917–1939 рр.). В кн.: Християнство і духовність: Збірник матеріалів другої Міжнародної наукової конференції... "Християнство: історія і сучасність". К., 1998
  8. Її ж. Ліквідація в Україні ієрархії Римо-католицької церкви (кінець 1917 – 1937 рр.). "З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ", 2000, № 2/4
  9. Влада і Костьол в радянській Україні, 1919–1937 рр.: Римо-католицька церква під репресивним тиском тоталітаризму: Документи і матеріали: (Передмова, упорядкування, додатки, покажчики Н.С. Рубльової). "З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ", 2003, № 2.

Посилання:
  • БУКОВИНА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЄЗУЇТИ
  • ФРІЗОН ОЛЕКСАНДР
  • ГАЛИЧИНА
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • ХАРКІВ
  • ХИРІВ, МІСТО ЛЬВОВСЬКОЇ ОБЛ.
  • КИЇВ
  • МАКІЇВКА
  • НЕВЕ ЕЖЕН-ПІЙ
  • ОДЕСА
  • ПІЙ ХІ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • СІМФЕРОПОЛЬ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВАТИКАН

  • Пов'язані терміни:
  • НЕОУНІЯ, НОВА УНІЯ
  • НЕВЕ ЕЖЕН-ПІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)