ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄРЕМІЇВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ЄРЕМІЇВ Михайло Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Eremiiv_M (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄРЕМІЇВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ

ЄРЕМІЇВ Михайло Михайлович (07.02.1889–16.09.1975) – громад. та політ. діяч, журналіст. Н. в с. Новосілки (нині село Овруцького р-ну Житомир. обл.). Закінчив Київ. політех. ін-т, був головою укр. студентської громади ін-ту. Чл. Української соціал-демократичної робітничої партії. 1914 заарештований, відбув дворічне ув'язнення за участь у студентському орг. к-ті зі святкування 100-річчя з дня народження Т.Шевченка. Під час Першої світової війни служив в інженерному від. штабу Київського військового округу.

На Всеукраїнському національному конгресі 1917 обраний чл. Української Центральної Ради від студентських орг-цій Києва. Чл. Всеукр. ради робітн. депутатів та її виконкому. Входив до складу ЦК УСДРП і репрезентував партію в Малій раді (див. Комітет Української Центральної Ради). Гол. ред. газ. "Вісті з Української Центральної Ради", співред. "Робітничої газети". 6 листоп. 1917 призначений секретарем УЦР. Після гетьманського перевороту 1918 продовжував працювати в "Робітничій газеті", за доби Директорії УНР – секретар укр. місії в Італії. Протягом 1919–20 редагував час. "La Voce del Ucraina". 1921 переїхав до Чехословаччини, працював в Українській господарській академії в Подєбрадах. З його ініціативи створено Укр. центр. спортивний союз, який він очолював упродовж 1923–27. Від 1928 мешкав у Швейцарії. 1928–44 редагував бюлетень "Ofinor" (Женева), співробітничав у багатьох укр. та іншомовних виданнях.

П. у м. Женева.

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. За лаштунками Центральної ради. "Український історик", 1968, № 1/4
  2. Є.Коновалець на тлі української визвольної боротьби. В кн.: Коновалець Є. та його доба. Мюнхен, 1974.
Література:
  1. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідниК. К., 1998.

Посилання:
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ 1918
  • КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, МАЛА РАДА
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РОБІТНИЧА ГАЗЕТА
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ГОСПОДАРСЬКА АКАДЕМІЯ У ПОДЕБРАДАХ
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ УСДРП
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВІСТІ З УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС 1917 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • ІНСТИТУТ СХІДНОЇ ЄВРОПИ В РИМІ
  • ШВЕЙЦАРІЯ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РОБІТНИЧИЙ З'ЇЗД 1917 Р.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)