ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕРЕНБУРГ ІЛЛЯ ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шолох Я.Л. ЕРЕНБУРГ Ілля Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Erenburg_I (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕРЕНБУРГ ІЛЛЯ ГРИГОРОВИЧ

ЕРЕНБУРГ Ілля Григорович (27 (14).01.1891–31.08.1967) – письменник, громад. діяч. Чл. Спілки письменників СРСР. Н. в м. Київ. Навч. в 1-й Моск. г-зії. 1907 вступив до Російської соціал-демократичної робітничої партії, рік потому був виключений з г-зії та заарештований. Після звільнення емігрував у Францію, де працював кореспондентом моск. та петерб. газет. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Росію. 1918–19 проживав у Києві. Згодом емігрував. Протягом 1920–30-х рр. мешкав у Парижі (Франція), періодично відвідував СРСР. Після виходу у світ 1922 його першого роману – гостросюжетної сатири "Необы-чайные похождения Хулио Хуренито и его учеников…" стає одним з найпопулярніших рад. письменників. Невдовзі були опубл. його цикл новел "Тринадцать трубок" (1923) та роман "Рвач" (1925). 1936–37 працював військ. кореспондентом в Іспанії. 1940 остаточно повернувся до СРСР. За часів Другої світової війни велику популярність здо-були його твори антифашист. спрямування, зокрема "Испанская закалка" (1938), "Война" (1942– 44) та ін. Трагедії Бабиного Яру він присвятив вірш "Бабий Яр" (1944) та роман "Буря" (1946–47). Після закінчення війни взяв участь в ініційованому рад. парт. кер-вом міжнар. миротворчому русі. Від 1950 – віце-президент Всесвітньої Ради Миру.

1954 написав повість "Оттепель", що стала назвою цілого періоду в історії СРСР після смерті Й.Сталіна. В останньому творі – фактично автобіографічній сповіді "Люди, годы, жизнь" (кн. 1–6, 1961–65) – по-новому розкрив факти та події з життя як самого письменника, так і з життя багатьох видатних постатей 20 ст., з якими він був особисто знайомий.

Лауреат Держ. премії СРСР (1942, 1948), Міжнар. Ленінської премії (1952).

П. у м. Москва, похований на Новодівичому цвинтарі.

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. Собрание сочинений, т. 1–9. М., 1962–66.
Література:
  1. Рубашкин А.И. Публицистика Ильи Эренбурга против войны и фашизма. М.–Л., 1965
  2. Його ж. Илья Эренбург. Л., 1990
  3. Попов В., Фрезинский Б. Илья Эренбург: Хроника жизни и творчества, т. 1–3. СПб., 1993.

Посилання:
  • БАБИН ЯР
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • КИЇВ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МОСКВА
  • РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ (ЄАК)
  • ЕКСТЕР ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА
  • ЛІВШИЦЬ БЕНЕДИКТ КОСТЯНТИНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)