Бібліографічне посилання: Білокінь С.І. ЕРНСТ Федір Людвіґович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ernst_F (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕРНСТ Федір Людвіґович (Теодор-Ріхард Людвіґович; 09.11(28. 10).1891–28.10.1942) – історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Чл. Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва, Історичного товариства Нестора-літописця, Т-ва діячів укр. пластичного мист-ва, Укр. т-ва архітекторів. Н. в м. Київ. Навч. в Берлінському (1906–10) та Київ. (1910–14) ун-тах. 1914–17 як нім. підданий перебував на засланні у р-ні м. Челябінськ (нині місто в РФ). У монографії "Українське мистецтво XVII–XVIII віків" (1919) один із перших визначив предмет укр. мистецтвознавства. Від кін. 1917 працював у галузі охорони пам'яток як учений інструктор Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини, 1926–30 – київ. крайовим інспектором по Київщині, Волині, Поділлю й Чернігівщині при Наркомосі УСРР. Від берез. 1919 – ред. від. мист-ва Біографічної комісії ВУАН (у картотеці понад 5 тис. імен). Проф. Київ. археол. та Київ. худож. ін-тів. Чл. комісій з організації Лаврського музею культів, Київ. картинної галереї (нині Музей рос. мист-ва), Музею мист-в ВУАН (нині Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків). Від груд. 1923 – зав. худож. від. Всеукр. істор. музею ім. Т.Шевченка. За 10 років роботи значно збільшив фонд музею, влаштовуючи тематичні виставки, видаючи каталоги. Від 1929 – другий чл. паритетної комісії з обміну культ. цінностями між РСФРР та УСРР. Автор монографій про Т.Шевченка як художника, І.Рєпіна й М.Мурашка (не видані), численних розвідок, присвячених Г.Нарбутові, Г.Гольпайну, Ґроте. Вийшли друком його києвознавчі праці про надгробок П.Румянцева-Задунайського в Києво-Печерській лаврі, дерев'яну церкву Іоанна Златоуста в старому місті, бурсу, контракти й контрактовий будинок у Києві. Уклав провідник "Київ" (1930). Заарештований 23 жовт. 1933 і засланий. Створив музей Біломор.-Балт. каналу в с-щі Повенець (нині с-ще міськ. типу, Карелія, РФ). 1936–37 завідував музеєм буд-ва каналу Москва–Волга в м. Дмитров (місто Моск. обл., РФ). Працював у Алма-Аті (нині м. Алмати, Казахстан), Уфі (нині столиця Башкортостану, РФ). 16 лип. 1941 знову заарештований. Страчений. Реабілітований.