ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄРОШЕНКО ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Винниченко І.І. ЄРОШЕНКО Василь Якович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Eroshenko_V (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄРОШЕНКО ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ

ЄРОШЕНКО Василь Якович (12. 01.1890(31.12.1889)–23.12.1952) – письменник, педагог, етнограф, філософ, музикант. Н. в с. Обухівка (нині село Бєлгородської обл., РФ). В дитинстві осліп. Закінчив Моск. шк.-інтернат для сліпих дітей (1908). Продовжив навчання в Королів. коледжі для сліпих, закінчив Академію музики для сліпих у Лондоні (Велика Британія; 1912). 1907–12 працю-вав в оркестрі сліпих, їздив із концертами по великих містах Російської імперії. 1914–23 жив, навч. і працював у Японії, Таїланді, Бірмі, Індії, Китаї. 1917 – дир. школи сліпих у м. Маулмейн. Викладав есперанто в Шанхайському (від 1921) та Пекінському (від 1922) ун-тах. 1923–24 подорожував Європою. 1923 на 15-му Міжнар. конгресі есперантистів у Нюрнберзі (Німеччина) одержав 1-шу премію за читання власного вірша "Віщування циганки".

Від 1924 – викладач Комуніст. ун-ту трудящих Сходу. Водночас брав активну участь в організації навчання сліпих. 1929 вирушив на Чукотку (істор. регіон на пн. сх. сучасної РФ). Вивчав побут та фольклор чукчів, писав оповідання, казки, вірші. 1927–32 працював у Центр. управлінні Всерос. т-ва сліпих. 1934–45 жив у Туркменії. Працював директором першого в республіці дитячого будинку-інтернату для сліпих. 1934 розробив туркменську абетку для сліпих. 1945–48 викладав англійську мову для незрячих у Москві. Від 1950 – викладач іноз. мови в школі для незрячих у Ташкенті.

Писав япон., есперанто й рос. мовами.

У літ. спадщині поєднано європ. романтизм і сх. символізм. У 1920-х рр. в Японії видано 3 збірки Є.: "Пісні досвітньої зорі", "Останнє зітхання" і "Заради людства". 1959 та 1961 двічі перевидавалися 3-томні збірки його творів.

Збирав та друкував бірманські легенди. 1923 окремим виданням вийшла п'єса Є. "Рожеві хмарки", перекладена на китайську мову.

П. у с. Обухівка.

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. Повне зібрання творів Єрошенка, т. 1–3. Токіо, 1959 (япон. мовою)
  2. Казки. Шанхай, 1922 (китайс. мовою)
  3. Стогін самітньої душі. Шанхай, 1923 (мовою есперанто)
  4. Сердце орла. Белгород, 1962
  5. Квітка справедливості. К., 1969
  6. Избранное. М., 1977
  7. Химерний кіт. "Україна", 1989, № 50.
Література:
  1. Белоусов Р.С. Судьба писателя. "Восточный альманах", 1962, вып. 5
  2. Лу Синь. Утиная комедия. В кн.: Лу Синь. Повести. Рассказы. М., 1971
  3. Гордієнко-Андріанова Н.М. Запалив я у серці вогонь… К., 1977
  4. Ващишина М.В. Мій вогонь – то любов до людей. "Жовтень", 1978, № 4
  5. Харьковский А.С. Человек, увидевший мир. М., 1978
  6. Гордієнко-Андріанова Н.М Він бачив серцеМ. "Україна", 1989, № 50
  7. Безносик А. Шамбала по-українськи: Такою бачив її незрячий. "Україна молода", 2003, 14 січня.

Посилання:
  • МОСКВА
  • РОМАНТИЗМ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ЯПОНІЯ. УКРАЇНСЬКО-ЯПОНСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)