ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

  Бібліографічне посилання: Дзюба О.М. ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Erusalymsky_patriarkhat (останній перегляд: 21.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ – один з найдавніших патріархатів християн. церкви сх. обряду. Історія заснування розпочалася на III Вселенському соборі в Ефесі (стародавнє місто на тер. сучасної Туреччини) 431 (див. Собори вселенські), де архієпископ Ювеналій просив надати єрусалимському єпископу митрополичі права не лише над Палестиною, а й над Аравією (Аравійський п-ів) і Фінікією (істор. обл. на сх. узбережжі Середземного м., низька берегова смуга сучасних Лівану і Сирії), які перебували під юрисдикцією антіохійського патріарха (див. Антіохійський патріархат). Собор не підтримав цю пропозицію, однак імп. Феодосій II (408–50) надав такі права палестинському митрополитові. На IV Вселенському соборі (у Халкідоні; стародавнє місто на тер. сучасної Туреччини) 451 єрусалимська митрополія отримала статус патріархату. Йому відводилося 4-те місце в диптиху – офіц. списку автокефальних правосл. церков (див. Автокефальна церква). Є.п. підтримували візант. імператори. Діяв у складних умовах араб., згодом осман. завоювання Палестини.

Юрисдикція Є.п. поширюється на Йорданію та Сінайський п-ів (йому підпорядковується Сінайська архієпископія), патріарх титулується Блаженній-шим патріархом Святого Града Єрусалима і всієї Палестини. Синод владик обирає патріарха в церкві св. Воскресіння Христового, де знаходиться Гроб Господній. Тут здавна існує Старогробське братство. Місцем перебування патріарха, як і більшості чл. Синоду, є монастир святих рівноапостольних Константина і Єлени в Єрусалимі. Тут зберігається велика б-ка, архів, є друкарня. Є.п. традиційно підтримував, особливо в 16–17 ст., зв'язки з укр. та рос. правосл. церквами (патріархи Теофан, Паїсій, Досифей II). 1882 було засноване Імператорське рос. правосл. палестинське т-во. Від 1847 діяла (й нині діє) Рос. духовна місія в Єрусалимі. Їй підпорядкований Горній жіночий монастир на околиці міста. Наприкінці 20 ст. Є.п. мав 3 єпархії, 21 єпископа, 20 мона-стирів з 400 ченцями та 130 тис. вірних, переважно арабів.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Лотоцький О. Автокефалія, т. 2. Варшава, 1938
  2. К., 1999
  3. Нагаєвський І. Патріархати, їх початок і значення в церкві та український патріархат: Історично-правна студія. Лондон, 1976
  4. Ігор (Ісіченко), архієпископ. Загальна церковна історія. Харків, 2001.

Посилання:
  • АНТІОХІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА
  • ЄРУСАЛИМ
  • ПАЇСІЙ
  • СОБОРИ ВСЕЛЕНСЬКІ

  • Пов'язані терміни:
  • АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА
  • ДАНИЇЛ ПАЛОМНИК
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • ЗЕЛЕНСЬКИЙ–ЯЦЕНКО ЛЕОНТІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)