ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕТАТИЗМ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. ЕТАТИЗМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Etatyzm (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕТАТИЗМ

ЕТАТИЗМ (від франц. – état – держава) – концепція політ. думки, що розглядає державу як найвище досягнення і мету сусп. розвитку. Ідеї Е. є в багатьох політ. доктринах. Про важливу роль держави для сусп-ва писали, зокрема, антич. мислителі Платон і Арістотель, італ. політик і мислитель Н.Макіавеллі (1469–1527), англ. філософ Т.Гоббс (1588–1679), нім. філософ Г.-В.Геґель. Н.Макіавеллі й Г.-В.Геґель стали найбільш цитованими теоретиками із тих, хто розвивав ідеї Е. Г.-В.Геґель солідаризувався з Н.Макіавеллі і був переконаним у тому, що суттю вчення останнього є боротьба держ. начала проти всілякого роду анархії. Н.Макіавеллі, на його думку, прагнув піднести роздроблену Італію, що потерпала в ті часи від усіляких грабежів і спустошень, до рівня могутньої д-ви. Така позиція Н.Макіавеллі була близькою Г.-В.Геґелю, який прагнув відродження могутності своєї країни – Німеччини – і покладав надії в цій справі на "великого державного діяча", який мав об'єднати німців, давши їм усвідомлення того, що вони належать Німеччині. Г.-В.Геґель вважав також, що міцна держ. влада є необхідною умовою свободи й що народ мусить брати участь у творенні "законодавства держави і у вирішенні важливих державних справ". Лише таку д-ву він називав "моральною державою" (у наш час ця геґелівська ідея розвинулася в поняття правової д-ви).

Власне сам термін "етатизм" з'явився вперше в кін. 19 ст. у Франції, його батьком, очевидно, був франкомовний швейцарець Н.Дро, який виступав за посилення централізації Швейцарської Конфедерації і вживав цей термін для означення сусп-ва, в якому принципи державності є більш важливими за принципи свободи й індивідуальності.

Теоретики пролетарських революцій 20 ст. ревізували геґелівську ідею про те, що д-ва – "мета в собі", вища з усіх людських цінностей, гіперболізувавши з-поміж ін. важливих для розвитку сусп-ва функцій д-ви диктаторську (див. Диктатура пролетаріату). Результатом такої ревізії стало також те, що "чиста" теорія і теорія держ. буд-ва в прибічників марксизму-ленінізму істотно відрізнялися одна від одної. Більше того, в побудованій комуністами т. зв. соціаліст. д-ві були вихолощені чи спотворені всі принципи гуманізму, які проголошувалися ними в ученні "наукового комунізму". Комуністи створили таку "пролетарську державу", в якій пролетарі панували формально, а фактично вся влада належала парт. номенклатурі. Коли ж таким чином побудована д-ва зіштовхнулася з внутр. системною кризою, то частина номенклатури ініціювала процес приватизації загальнонар. власності, прибравши до своїх рук її левову частку.

Ідеї Е. характерні також для тих політиків, які прагнуть утвердити царство Боже в цьому світі шляхом оцерковлення д-ви, що має контролювати всі сфери людського життя. Однак така політика, як свідчить історія, або приречена на утопію, або веде до тоталітаризму на кшталт більшовизму чи націонал-соціалізму (нацизму; див. Фашизм).

Прикладом політики, що ґрунтувалася на Е., була також політика першого президента Туреччини Мустафи Кемаля-паші Ататюрка (1923–38), який намагався "одержавити" всі підпр-ва та установи, що можуть мати для д-ви "безпосередній інтерес". Е. у формі "кемалізму" був визнаний у Туреччині офіц. доктриною уряду, введений до програми Нар.-респ. партії (1931) і навіть закріплений у конституції (1937).

Сьогодні зх. політологи все більше схиляються до думки, що ідеологія Е. на практиці обертається ні чим ін., як держ. капіталізмом, який мілітаризує економіку і призводить до гонки озброєнь (таким був, зокрема, і комуніст. режим).

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Dror N. La démoczative fédérative et le socialisme d'état. Geneve, 1896
  2. Бердяев Н. Утопический этатизм евразийцев. "Путь" (Париж), 1925, № 8
  3. Данциг Б.М. Этатизм, его сущность и значение в экономике Турции. "Ученые записки Института Востоковедения АН СССР", 1957, т. 17
  4. Гегель В.Г. Народная религия и христианство. В кн.: Гегель В.Г. Работы разных лет, т. 1. М., 1972
  5. Бурдье П. Социология политики. М., 1993
  6. Соколинский В.М. Государство и Экономика. М., 1997.

Посилання:
  • АРІСТОТЕЛЬ
  • БІЛЬШОВИЗМ
  • ДЕРЖАВА
  • ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ
  • ФАШИЗМ
  • ГЕҐЕЛЬ ГЕОРГ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ
  • ПЛАТОН
  • ПРИВАТИЗАЦІЯ
  • ТОТАЛІТАРИЗМ

  • Пов'язані терміни:
  • КОНСТИТУЦІЇ РУМУНІЇ
  • ТУРЕЧЧИНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)