ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ УРЯДІВ УРСР І СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УРСР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941–1945

  Бібліографічне посилання: Лисенко О.Є. ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ УРЯДІВ УРСР І СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УРСР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941–1945 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Evakuacijni_zakhody_urjadiv_URSR_I_SRSR (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ УРЯДІВ УРСР І СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УРСР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941–1945

ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ УРЯДІВ УРСР І СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УРСР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941–1945. Вторгнення гітлерівських військ на тер. СРСР (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941–1945) 22 черв. 1941 виявилося для кер-ва СРСР неочікуваним. Лише 24 черв. 1941 ЦК ВКП(б) та РНК СРСР затвердили постанову про створення Ради з евакуації. Згідно з цією постановою новий орган проводив свої рішення через бюро і к-ти з евакуації при наркоматах, відомствах та через уповноважених на місцях. 26 черв. 1941 в УРСР створено Республіканську комісію з евакуації на чолі з заст. голови РНК УРСР Д.Жилою. 27 черв. 1941 з'явилася постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР "Про порядок вивезення й розміщення людських контингентів та цінного майна". Першочерговому переміщенню в глибокий тил підлягали підпр-ва, що виробляли продукцію стратегічного значення, сировина, комплектуючі деталі, напівфабрикати, продукти харчування, техніка, с.-г. збіжжя, реманент і худоба. Серед цивільного нас. першочерговій евакуації підлягала парт.-рад. номенклатура та молодь призовного віку. 16 лип. 1941 Раду з евакуації очолив 1-й секретар ВЦРПС М.Шверник.

30 черв. 1941 РНК СРСР ухвалила мобілізаційний госп. план на 3-й квартал. Евакуація продуктивних сил стала важливою складовою перебудови економіки країни на воєн. лад (див. Воєнна економіка), елементом стратегічної оборони. Все, що не можна було вивезти, підлягало знищенню. Завдання стежити за тим, наскільки ретельно знищене майно та все, що може бути використане ворогом у боротьбі проти Червоної армії (див. Радянська армія), покладалося на органи НКВС.

Значна увага в цьому плані приділялась евакуації київ. підпр-в та установ, у першу чергу з-дів "Арсенал", "Більшовик", "Ленінська кузня", "Укркабель", авіаційного, верстатобудівного, ім. Артема та ін. З Києва було вивезено обладнання 197 пром. об'єктів. Згідно з планом значну кількість вантажопотоку з УРСР передбачалося вивезти на сх. узбережжя Чорного м. через мор. порт в Одесі. Але цьому перешкоджали дії нім. авіації. Евакуаційні роботи ускладнило також те, що за наказом військ. командування в акваторії неподалік порту були встановлені мінні поля (на початку це навіть повністю паралізувало функціонування порту). Крім того, оскільки кер-во Чорномор. пароплавства перебралося до Ростова-на-Дону (нині місто в РФ), то це також заважало ефективному керуванню евакуаційними роботами. Транспортний флот незадовільно забезпечувався пальним, тех. матеріалами, харчовими продуктами, а головне – озброєнням, залишаючись без належного прикриття з повітря. Це спричинило значні втрати в людях і вантажах. Та попри все з Одещини морем було вивезено 139 тис. т устаткування (залізницею – 51 тис. т).

7 серп. Рада з евакуації ухвалила рішення про вивезення пром. підпр-в Правобережної України, а вже 18 серп. 1941 Державний комітет оборони СРСР (ДКО СРСР) видав розпорядження про порядок евакуації з Лівобережної України. В стислі терміни демонтувалося й вивозилося обладнання 16 об'єктів наркомату чорної металургії, 4 – наркомату середнього машинобудування, 8 – наркомату земельних справ, Дніпродзержинської держ. районної електростанції, Криворізької та ін. електростанцій. Протягом 7–10 днів робітники та інженерно-тех. персонал демонтували, завантажили та вивезли устаткування металургійних з-дів ім. Петровського (м. Дніпропетровськ) й ім. Дзержинського (м. Дніпродзержинськ), Нікопольських коксохім. й Південнотрубного з-дів, гірничорудних підпр-в – усього 99 тис. вагонів з найціннішими вантажами. Щодня відправлялося на сх. по 800–900 вагонів з обладнанням, сировиною, матеріалами запоріз. індустріальних гігантів. На підготовку до вивезення й для вантажних робіт на "Запоріжсталі" (м.Запоріжжя) задіяли 9 тис. осіб.

Евакуація в Харкові почалася після відповідного розпорядження ДКО СРСР від 16 верес. 1941. До 20 жовт. 1941 з Харків. тракторного заводу було вивезено 3745 верстатів та 4673 фахівці, а зусіх 34 великих підприємств разом відправлено 320 ешелонів з устаткуванням, матеріалами та 26 тис. обслуговуючого персоналу.

Надзвичайно стислі терміни визначалися для евакуації індустріальної бази Донбасу. На переміщення Макіївського і Сталінського металургійних з-дів, Мушкетівського, Рутченківського і Сталінського коксохім. підпр-в, Харцизького трубного, Макіївського трубозварювального з-дів відводилося 4–5 діб, Маріупольського металургійного комбінату та супутніх об'єктів – 3 доби. Зволікання з початком евакуації, зважаючи на швидкий наступ гітлерівців, спричинило значні втрати. На підпр-вах Донбасу залишилося чимало придатних до використання механізмів, апаратури, вироб. ліній. Для їх знищення армійське командування створювало підривні диверсійні групи. Всього зі Сталінської обл. (нині Донецька область) вдалося вивезти 4060 вагонів з устаткуванням, матеріалами та людьми. У Ворошиловградській обл. (нині Луганська область) евакуація відбулася більш планомірно, що дало змогу вивезти до груд. 1941 р. 7810 вагонів з пром. обладнанням і перебазувати 11 трестів вугільної пром-сті. Всього з тер. УРСР вивезено устаткування 40 об'єктів чорної металургії.

За неповними даними, з Київської області, Миколаївської області, Одеської області, Дніпропетровської області, Запорізької області, Полтавської області, Чернігівської області, Харківської області, Сталінської і Ворошиловградської областей углиб СРСР було переміщено 550 індустріальних об'єктів (190 – союзного та 360 – респ. підпорядкування). Крім того, для виконання оборонних та буд. робіт з тер. УРСР вивезено 24 буд. орг-ції (15 тис. робітників та інженерно-тех. персоналу).

Однак здійснити евакуацію пром. підпр-в у повному обсязі не вдалося. Авіація противника піддавала постійним ударам транспортні вузли та магістралі, великі індустріальні центри, порти, переправи. Пріоритетність військ. перевезень спричинила гострий дефіцит рухомого складу для власне евакуаційних заходів. Не завжди узгоджено діяли різні відомства й наркомати. Вимагаючи випуску воєн. продукції навіть у прифронтовій смузі, кер-во СРСР зводило до мінімуму можливості своєчасного демонтажу, завантаження та перевезення обладнання й сировини з багатьох гігантів воєн. пром-сті.

Усе, що не встигали вивезти, підлягало знищенню та пошкодженню (див. Директива РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941). Зокрема, в Кривому Розі, Нікополі, в Донбасі було висаджено в повітря багато механізмів, затоплено велику кількість забої, завалено стволи рудників і шахт. Інструменти, вузли, апаратуру, що залишалися, закопували або знищували.

Евакуйоване на Урал та в ін. райони СРСР устаткування монтували на нових майданчиках або в цехах місц. підпр-в.

Важливою складовою евакуаційних заходів було вивезення вглиб країни матеріальних ресурсів с. госп-ва. З тер. зх. областей вдалося вивезти лише незначну кількість с.-г. збіжжя та худоби. На Правобережжі евакуація с. госп-ва розпочалася в лип. Згідно з постановою ДКО СРСР від 16 лип. 1941 худоба колгоспів і радгоспів мала переганятися в Саратовську, Сталінградську (нині Волгоградська) та Ростовську області РРФСР, Калмицьку Автономну РСР, Актюбінську і Західно-Казахстанську області Казах. РСР. Трактори з України передбачалося розмістити в Куйбишевській, Саратовській, Сталінградській областях. Наркомат земельних справ УРСР розробив план евакуації худоби, маршрути руху тракторного й автомобільного парку. За завданням ЦК КП(б)У колектив Дніпровського пароплавства та будівельники придніпровських районів по всій нижній і середній течії Дніпра та по Десні звели 46 переправ.

Евакуація техніки та худоби відбувалася власним ходом. Із с.-г. механізмів знімали двигуни, ін. деталі, їх пакували в ящики та вантажили на причепи й платформи, які чіплялися до тракторів. З Правобережжя на лівий берег Дніпра було переправлено 4498 тракторів, 680 комбайнів, 690 автомашин, 750 двигунів з комбайнів. Ушкоджена техніка, непридатна для евакуації, знищувалася.

Навальний наступ вермахту (див. "Барбаросса" план) зірвав плани переміщення с.-г. техніки з Кіровоградської області, Вінницької області та пд. областей. З Одещини змогли вивезти всього 242 трактори. Натомість на Лівобережжі до 1 жовт. 1941 р. 333 з усіх 484 машинно-тракторних станцій відправили свою техніку вглиб країни. До 15 листоп. 1941 МТС Лівобережжя з наявних 34 467 тракторів евакуювали 25 814, з них за межі УРСР було виведено 18 252, а от МТС Правобережжя евакуювали лише 2050 тракторів. До Червоної армії було передано 5500 тракторів, ін. орг-ціям – 3800, залишено в садибах МТС як несправні – 6500. Однак не вся техніка, що була евакуйована з УРСР, вціліла. Частина техніки, що йшла своїм ходом, зламалася в дорозі або була кинута через відсутність пального. Вивезена до кін. 1941 техніка була спочатку сконцентрована в Курській (5374 трактори), Воронезькій та Ростовській (14?579 тракторів) областях. Проте значну частину цієї техніки, як і 3006 одиниць техніки, повернутих до Харків., Ворошиловградської та Сталінської областей навесні 1942 з РРФСР, в ході наступу 1941 і 1942 перехопив ворог. На 1 листоп. 1942 на тер. РРФСР налічувався лише 3321 трактор з укр. МТС, зокрема: 522?– у Воронезькій, 2006 – Сталінградській, 763 – Саратовській областях.

Статистика евакуації тракторів з радгоспів УРСР є такою: 1187?– передано діючій армії, 3182 – виведено за межі республіки, 10?031 – не встигли вивезти.

Для евакуації худоби транспортні засоби не надавалися. Худобу гнали своїм ходом за визначеними заздалегідь маршрутами. Переміщенню не підлягала свійська птиця та свині, хоча деякі госп-ва намагалися вивозити все, що можна вивезти. Громад. худобу об'єднували в гурти, які переганялися спец. групами погоничів на чолі з бригадирами. За санітарно-епідеміологічну ситуацію відповідали бл. 200 ветеринарів та фельдшерів, які перебували на маршрутах евакуації. Худобу переганяли полями, аби нищити врожай, що там лишався.

Евакуацію худоби із зх. областей УРСР навіть не планували через стрімке просування військ противника. З Він. обл., Кам'янець-Подільської обл. (нині Хмельницька область) та Житомирської області на Полтавщину й Чернігівщину перегнали 1158 тис. голів худоби. В лип. інтенсивне виведення худоби здійснювали господарники Одес., Кіровогр. та Дніпроп. областей. До 10 верес. 1941, за неповними даними, на лівий берег Дніпра було перегнано понад 900 тис. голів великої рогатої худоби (ВРХ), 860 тис. овець, 114 тис. коней і близько 240 тис. свиней. Це становило 56,8 % поголів'я ВРХ, 64,5 % овець, 7,6 % коней, що утримувалися в колгоспах на 1 січ. 1941.

У серп. розпочалась евакуація худоби з Лівобережжя. До 10 верес. 1941 з Полтав., Черніг., Сумської області, Дніпроп., Запоріз. областей відправлено 549,9 тис. голів ВРХ, 797,6 тис. овець, 168,8 тис. коней, 977,4 тис. свиней.

До 20 жовт. 1941 з колгоспів УРСР було виведено для евакуації 469,9 тис. коней (14,25 % від наявних на 1 січ. 1941), 2155,1 тис. ВРХ (59,8 %), 2750 тис. овець (82,1 %), 877,6 тис. свиней (26,7 %). Однак на тер. РРФСР вдалося переправити лише 158,1 тис. коней (31,8 %), 1080,7 ВРХ (50,1 %), 761,5 тис. овець (27,6 %), 168,9 тис. свиней (19,2 %). Осн. маса поголів'я надійшла до Воронезької, Ростовської, Сталінградської, Саратовської областей і Ставропольського краю, частина – до Тамбовської, Пензенської областей, Краснодарського краю, Калмицької Автономної РСР і Казах. РСР. Через брак кормів та умов для зимівлі значну частину худоби восени – взимку 1941 здано держ. заготівельним органам і частинам Червоної армії.

Перевіркою в лют.–берез. 1942 встановлено, що на тер. РРФСР на перетримуванні перебувало 333,2 тис. голів ВРХ, 672,6 тис. овець, 117,9 тис. коней, евакуйованих з укр. госп-в.

Більш організовано було здійснено евакуацію радгоспної худоби. До 5 жовт. 1941 зі 180 радгоспів вивели 86 тис. голів ВРХ, 14 тис. коней, 142 тис. свиней, 201,5 тис. овець. До війни всі 187 радгоспів мали 100 тис. голів ВРХ, 28,5 тис. коней, 266 тис. свиней, 227 тис. овець. Успішно провели відправку й радгоспи ін. наркоматів. Так, свинарські комплекси наркомату м'ясо-молочної промисловості перегнали на тер. Калмицької Автономної РСР 5067 голів ВРХ, 2363 коня, 26?413 свиней, 10 150 овець.

Загалом з колгоспів і радгоспів УРСР до 25 жовт. 1941 в сх. райони СРСР перегнано 6280,5 тис. голів худоби, в т. ч. 2155,1 тис. ВРХ, 496,9 тис. коней, 2750,9 тис. овець і кіз, 877,5 тис. свиней, тобто бл. 43 % поголів'я, що налічувалося там на поч. 1941. Молодняк ВРХ і свині, що залишилися в колгоспах і радгоспах, були передані колгоспникам, робітникам і службовцям.

Після евакуації 1941 до 1 черв. 1942 на неокупованій тер. УРСР (Ворошиловградська обл., 15 р-нів Харків. і 3 р-ни Сталінської областей) у колгоспах залишилося 74,5 тис. коней, 66,5 тис. голів ВРХ, 21 тис. свиней, 49,3 тис. кіз та овець, у радгоспах – 2,9 тис. коней, 5,1 тис. голів ВРХ, понад 800 тис. свиней, 10,2 тис. кіз та овець.

Під час наступу гітлерівських військ влітку 1942 худоба з цих областей переганялася за ріки Оскіл (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону) і Дон. Значна її частина була перехоплена противником.

Великі втрати поголів'я під час евакуації були спричинені бомбардуванням ворожої авіації, відсутністю належного ветеринарного обслуговування, кормів, обладнаних зимівників, непорозуміннями з армійським командуванням. Значна кількість поголів'я з Київ., Полтав., Харків., Сум. та Черніг. областей загинула внаслідок того, що маршрути переходу проклали по тер., де лютувала епідемія ящура, а також через неприпустимо високу швидкість пересування (45–50 км на добу). Частину худоби в різний спосіб привласнило цивільне нас. Органи НКВС виявили в плавнях Запоріз. обл. 4 тис. голів ВРХ, привласненої селянами. Винищувальні батальйони Ворошиловградської й Харків. областей від 1 жовт. 1941 до лют. 1942 вилучили в цивільного нас. та мародерів 860 незаконно взятих коней, 516 корів, 105 свиней.

Нестача транспорту не дала змоги належним чином організувати евакуацію продовольчих ресурсів та сировини. Замість 72 тис. вагонів, які замовляв наркомат земельних справ для вивезення зерна з прифронтових районів, до 20 лип. 1941 було виділено тільки 15 тис. ЦК КП(б)У та РНК УРСР адм. засобами намагалися вплинути на ситуацію, однак виправити становище практично було неможливо. На 1 жовт. 1941 на пунктах "Заготзерна", базах Держрезерву знаходилося 84 550 вагонів с.-г. продукції, а середньодобове надходження рухомого складу обмежувалося 1500 вагонами. 1 жовт. Д.Коротченко й В.Старченко доповіли Й.Сталіну про умови, що склалися, й просили зобов'язати наркомат шляхів сполучення виділити 59 тис. вагонів для вивезення харчових продуктів і сировини з Лівобережжя. Від 1 лип. до 25 жовт. 1941 з України??вивезено в глибокий тил 1667,4 тис. т зерна, 269,5 тис. т зернопродуктів, 4,9 тис. т насіння овочів. Упродовж 3-го кварталу 1941 транспортовано 138,5 тис. штук великої та 213,8 штук дрібної шкірсировини, 309,9 тис. свинячих шкір, 2157 т шерсті, на 8,8 млн крб. різного хутра.

Та попри всі зусилля значна ч. продовольчих запасів потрапила до рук гітлерівців. Лише на заготівельних пунктах залишилося понад 900 тис. т зерна й зернопродуктів.

У цілому вивезений з України хліб становив 1/8 частину зернових, заготовлених 1941 в тилових районах СРСР.

Евакуації підлягали також установи к-ри, науки, освіти, охорони здоров'я, громад. й держ. орг-ції. В західноукр. областях евакуація відбувалася в умовах прифронтової зони, керували нею парт. к-ти, виконкоми й органи НКВС. Так, члени Ровенського обласного виконкому виїхали з міста 26 черв. 1941 (через день тут з'явилися нім. війська), Терноп. – 1 лип. 1941, Житомир. – 7 лип. 1941 (наступного дня обласний центр зайняли німці).

Частину поточних архівів і фондів, які перебували в сховищах, вивозили вглиб тер. СРСР – зокрема, до міст Чкалов (нині м. Оренбург), Челябінськ, Уфа (нині столиця Республіки Башкортостан), Златоуст (місто Челябінської обл., всі – РФ), решту – спалювали. Згідно зі спец. інструкцією Гол. архів. управління НКВС СРСР у першу чергу і в обов'язковому порядку вивозилися фонди політ. поліції кін. 19 – поч. 20 ст., таємні фонди післяреволюц. доби, документи НКВС. Решта документів за неможливості евакуації знищувалася. З респ. та обласних архівів прифронтової зони вивезли всього 5–6 % документів. За вибірковим принципом здійснювалась евакуація експонатів та колекцій музеїв різного профілю, але й при цьому окупантам діставалася велика кількість культ. цінностей. Перевага віддавалася коштовностям, виробам з дорогоцінних та кольорових металів.

На сх. вивозилися б-ки, устаткування, прилади, ін. майно 16 н.-д. установ Наркомату земельних справ і Наркомату охорони здоров'я УРСР. Спец. рішення уряду стосувалося евакуації установ АН УРСР (нині Національна академія наук України). Однак через брак транспортних засобів ін-там вдалося вивезти лише частину обладнання. Зокрема, з Києва вивезено 929 контрольно-вимірювальних приладів, 359 машин і верстатів, 214 мікроскопів, 5 рентгенівських установок, 15 платинових електропечей, універсальний прес на 50,5 т, пристрої для випробування матеріалів на міцність тощо. Тільки осн. обладнання змогли вивезти працівники Ін-ту чорної металургії та його філіалу в Дніпропетровську. З надзвичайними труднощами переїздив у глибокий тил Ін-т електрозварювання. Один з ешелонів з обладнанням і персоналом потрапив під наліт нім. бомбардувальників неподалік Ніжина, внаслідок чого загинула майже вся б-ка й ін. вантажі. Бл. трьох тижнів діставалися до місця призначення вагони з приладами Полтав. гравіметричної обсерваторії. У верес.–жовт. вивезено з Харкова Ін-т енергетики і Фізико-тех.
ін-т. До Уфи прибули Президія АН УРСР та співробітники ін-тів Відділу сусп. наук (історії України, економіки, укр. літ. ім. Т.Шевченка, мовознавства, археології, укр. фольклору), Відділу фіз.-хім. та мат. наук (математики, фізики, фіз. хімії ім. Л.Писаржевського, хімії, органічної хімії і технології, геологічних наук), Відділу біологічних наук (ботаніки, зоології, гідробіології, біохімії, клінічної фізіології, мікробіології та епідеміології ім. Д.Заболотного), частково Відділу тех. наук (буд. механіки, гірничої механіки, гідрології і гідротехніки). В Нижньому Тагілі (нині місто Свердловської обл., РФ) розмістилися Ін-ти електрозварювання і чорної металургії з філіалом у Свердловську (нині м. Єкатеринбург), у Копєйську (місто Челябінської обл., РФ)?– Ін-т енергетики, в Алма-Аті (місто в Казахстані) – Фізико-тех. ін-т, в Іркутську (місто в РФ) – Полтав. обсерваторія. На сх. переміщено лише ч. приладів, верстатів, апаратури, матеріалів з установ АН УРСР. Невивезеною залишалась осн. ч. бібліотечного фонду республіки, в т. ч. унікальні стародруки. 100 тис. томів з таємного фонду Центр. б-ки АН УРСР (нині Бібліотека національна України імені В.Вернадського) було спалено на її подвір'ї. До Уфи потрапило тільки 1200 скринь з книгами Центр. б-ки АН УРСР та матеріалами б-ки Київ. пед. ін-ту.

Вглиб СРСР евакуйовано Київ. та Одес. кіностудії, Київ. і Харків. театри опери та балету, Київ. і Харків. театри укр. драми, Одес. драм. театр – усього 40 театрів. За межі республіки виїхало понад 70 вузів, у т. ч. Київ., Харків. та Одес. ун-ти, 28 індустріально-тех. ін-тів, 18 с.-г., 12 мед., 6 худож.-тех., 4 пед. вузи, 276 училищ і шкіл фабрично-заводського навчання (46 тис. учнів), а також деякі технікуми і школи.

Згідно з Положенням про евакуацію робітників, службовців та членів їхніх родин кожен з них міг вивезти до 100 кг вантажу і ще по 40 кг на кожного члена родини. На час переїзду за працівниками зберігалася середньомісячна зарплата, чверть даної суми на дружину та 1/8 – на кожного непрацюючого члена родини.

У першу чергу забезпечувався виїзд компарт.-рад. керівників, діячів науки та мист-ва, кваліфікованих робітників та інженерно-тех. персоналу. Понад 1 млн громадян виїхали з Києва, Харкова й Одеси. 4500 працівників Київ. з-ду "Ленінська кузня", 4700 – Харків. тракторного з-ду, 323 – Ворошиловградського паровозобуд. з-ду ім. Жовтневої революції разом з сім'ями вирушили в дорогу, супроводжуючи обладнання власних підпр-в. Замість запланованих до евакуації 57 тис. родин колгоспників шести областей УРСР через відсутність вагонів за Волгу залізничним транспортом евакуйовано 10,3 тис. Крім того, на Поволжя вирушило 40 тис. робітників радгоспів з родинами, бл. 600 агрономів і зоотехніків, 2500 фахівців с. госп-ва по лінії Наркомату земельних справ УРСР. Були евакуйовані 400 академіків, членів-кореспондентів і наук. співробітників АН УРСР, 300 членів Спілок письменників, художників, композиторів України. Всього за межі республіки виїхало 3,5 млн громадян УРСР. Але десятки тисяч так і не змогли дістатися місць призначення й від переправ на Дніпрі, Дону та Волзі самотужки поверталися додому.

Здійснене в стислі терміни гігантське перебазування продуктивних сил у сх. райони СРСР дало змогу відновити обороно-спроможність країни. Водночас бюрократизм, тяганина, нерозпорядливість, некомпетентність, байдужість до долі пересічної людини, брак виконавської дисципліни, шкурництво багатьох функціонерів призвели до невиправдано великих матеріальних та людських втрат у ході евакуації.

Матеріальні та культ. цінності, що залишилися на окупованій тер., стали об'єктом грабіжницької політики гітлерівців та їх союзників (див. "Коричнева папка", "Батальйон Ріббентропа" 1941–1944).

Після вигнання окупантів з тер. України постало питання про відбудову економіки республіки. Реевакуація вивезеного промислового обладнання була визнана кер-вом СРСР недоцільною. Промисловість та с. госп-во УРСР довелося піднімати практично з нуля.

Багато евакуйованих з УРСР історико-культ. цінностей (надбань укр. народу) осіли переважно в рос. сховищах і музеях. Їх повернення й до сьогодні складно вирішується навіть на найвищому держ. рівні.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941–1945 рр., т. 1. К, 1967
  2. КовальМ.В. Все – для перемоги. Подвиг трудящих України у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. К., 1970
  3. Ладивір І.І. Вклад учених АН УРСР у перемогу над фашистською Німеччиною. К., 1970
  4. Історія Української РСР, т. 7. К., 1977.
  5. Грімстед П.К., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час Другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. Львів, 1992
  6. Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). В кн.: Україна крізь віки, т. 12. К., 1999
  7. Головко М.Л., Лисенко О.Є. Профспілки України у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. К., 2002.

Посилання:
  • БАРБАРОССА, ПЛАН
  • БАТАЛЬЙОН РІББЕНТРОПА 1941-1944
  • БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ СРСР
  • ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬК
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДИРЕКТИВА РНК СРСР ТА ЦК ВКП(Б) ВІД 29 ЧЕРВНЯ 1941
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КОРИЧНЕВА ПАПКА
  • КОРОТЧЕНКО ДЕМ'ЯН СЕРГІЙОВИЧ
  • КРИВИЙ РІГ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ЛУГАНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МАШИННО-ТРАКТОРНІ СТАНЦІЇ (МТС)
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НІКОПОЛЬ
  • НІЖИН
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • СТАРЧЕНКО ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ
  • СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВЕРМАХТ
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВОЄННА ЕКОНОМІКА
  • ВИНИЩУВАЛЬНІ БАТАЛЬЙОНИ
  • ЗАПОРІЖСТАЛЬ
  • ЗАПОРІЖЖЯ
  • ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)