ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄВПАТОРІЯ

  Бібліографічне посилання: Вирський Д.С. ЄВПАТОРІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Evpatoriya (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄВПАТОРІЯ

ЄВПАТОРІЯ (1478–1783 – Ґьозлеве) – місто респ. підпорядкування Автономної Республіки Крим. Розташов. на березі мілководної Каламітської зат. Чорного моря. Мор. порт, залізнична станція. Нас. 106 (з населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, – 121) тис. осіб (2004).

У 3-й чв. 6 ст. до н. е. тут виникла давньогрец. колонія Керкінітида (Керкенітида). Від 30-х рр. 4 ст. до н. е. місто входило до складу Херсонеської д-ви (див. Херсонес Таврійський). У 2–1 ст. до н. е. місто час від часу контролювало царство Малої Скіфії (див. Скіфи). Втім, Херсонес, спираючись на покровительство Понтійського царства, а згодом Риму Стародавнього, відстояв свої права на Керкінітиду. В 3 ст. місто постраждало від нападів готів, у 4 ст. – від навали гунів (після чого фактично припинило існування). В 6 ст. відбудовується Візантією. В 7 ст. Херсонес у союзі з хозарами фактично виборює у Візантії автономію своїм володінням. Од 10 ст. місто перебуває у сфері впливу печенігів, з 11 ст. – половців. У 13 ст. воно – союзник князівства Феодоро (див. Мангуп), під заг. татар. зверхністю. 1475 захоплене Османською імперією, турки дали місту назву. Під назвою "Ґьозлеве" (Козлов – в адаптації слов'ян. сусідів). Знане як невільницький ринок місто не раз ставало об'єктом козац. мор. походів (особливо успішний – 1588). 1675 під час походу місто здобули загони І.Сірка. 1736 під час російсько-турецької війни 1735–1739 Ґьозлеве, попередньо спалене татарами, здобув загін полковника М.Бірона. 1771 його поновно брали війська під керівництвом кн. В.Долгорукова. В 1770-х рр. Ґьозлеве стало центром каймаканства Крим. ханства. Після приєднання 1783 Крим. ханства до Російської імперії місто перейменовано в Є. (1784; на спомин про місто, що було побудоване свого часу поблизу сучасного Інкермана полководцем Діофантом і назване на честь понтійського царя Мітрідата VI Євпатора) та перетворено на повітовий центр Таврійської області (з 1796 – у складі Новоросійської губернії, з 1802 – Таврійської губернії). Мусульманське нас. Є. в 1780–90-х рр. масово емігрувало до Осман. імперії, але занепад міста тривав недовго: царський уряд заохочував приток сюди нових поселенців. Наприкінці 18 ст. Є. стає центром караїмізму, куди переїздить духовний глава караїмів – гахам (1917 переїхав до Стамбула). В 1840-х рр. в Є. мешкало бл. 11 тис. осіб. Під час Кримської війни 1853–1856 у верес. 1854 Є. захопили англо-франц. війська і перетворили на свою осн. військ. базу. В лют. 1855 загін російських вояків під орудою ген.-лейтенанта С.Хрульова безуспішно штурмував фортецю Є., зазнавши чималих втрат. Місто значно постраждало в цій війні (населення скоротилося до 4806 осіб).

У 2-й пол. 19 ст. Є. перетворюється на кліматичний курорт. 1884 відкрито першу водолікарню (примітивне грязелікування розпочалося ще в 1870-х рр.), 1905 – перший приватний санаторій "Приморський". 1915 залізниця з'єднала місто з магістраллю СевастопольМосква. 1914 в Є. мешкало 30 тис. осіб (1897 – 18 тис.).

Революц. події 1917 та громадян. війна 1918–20 перервали розвиток міста як курортного центру. Воно опинилося у сфері інтересів кримськотатар. нац. та білогвард. рухів як опонентів більшовиків (укр. влада номінально контролювала Є. лише 1918 за підтримки німців; див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). Від 1921 – у складі Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (від 1945 – Крим. обл., від 1991 – Крим. АРСР, від 1992 – АР Крим). 1921 покладено початок розбудови Євпаторійсько-Сакського курорту. 1936 Є. затверджена місцем побудови нового дитячого курорту. Від поч. 1920-х рр. до 1963 – райцентр.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 31 жовт. 1941 по 13 квіт. 1944 місто окуповане гітлерівцями, тут діяв осередок руху Опору. 5 січня 1942 в Є. висаджувався рад. мор. десант моряків (див. Євпаторійський морський десант 1942). Окуповане місто лишалося фактично прифронтовою зоною, відтак значно постраждало.

Нині Є. – дитячий курорт АР Крим.

Пам'ятки: мечеть Джума-Джамі (1552–64); текіє (монастир) дервішів (бл. 16 ст.); турец. лазня (16 ст.); ансамбль кенас (19 ст.).

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Єрмак Б.О. Євпаторія. Історико-краєзнавчий нарис. Сімферополь, 1958
  2. ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974
  3. Кутайсов В.А. Античный город Керкинитида, VI–II вв. до н. э. К., 1990.

Посилання:
  • АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ЧОРНЕ МОРЕ (ПОНТ ЕВКСИНСЬКИЙ)
  • ДОЛГОРУКОВ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
  • ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ДЕСАНТ 1942
  • ГОТИ
  • ГУНИ
  • ІНКЕРМАН
  • КАРАЇМИ
  • КЕРКІНІТИДА
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • ХОЗАРИ
  • КРИМСЬКА АВТОНОМНА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • МАНГУП (МАНГУП-КАЛЕ), АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА І ДАВНЄ МІСТО
  • МІТРІДАТ VI, МІТРІДАТ ЄВПАТОР
  • МОСКВА
  • НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПОЛОВЦІ
  • ПОНТІЙСЬКЕ ЦАРСТВО
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • РУХ ОПОРУ
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СІРКО ІВАН
  • СКІФИ
  • СТАМБУЛ
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ТАВРІЙСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІЗАНТІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: КАРАЇМИ
  • АХМАТОВА (ГОРЕНКО) АННА АНДРІЇВНА
  • АПОСТОЛИ
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • БАХМУТСЬКИЙ СОЛЯНИЙ СИНДИКАТ
  • ДАВИДОВ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 1944
  • ДИРЕКТОРІЯ КРИМУ
  • ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ДЕСАНТ 1942
  • ФІРКОВИЧ АВРААМ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ГЕСТЕ ВІЛЬЯМС
  • ГЕЗЛЕВ
  • КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • КАРАЇМИ
  • КАРБИШЕВ ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • КЕНАСА
  • КЕРКІНІТИДА
  • КОЗЛОВ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМ СОЛОМОН САМІЙЛОВИЧ
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КРИМСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КРИМСЬКА ВЛАДА В ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ ПІВОСТРОВА ВЕРМАХТОМ
  • КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1736–1738
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • ЛИТОВЦІ В УКРАЇНІ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  • ПАЛЛАС ПЕТРО-СИМОН
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РІШЕЛЬЄ АРМАН-ЕММАНУЕЛЬ-СОФІЯ-СЕПТІМАНІ ДЕ ВІНЬЄРО ДЮ ПЛЕССІ, ГРАФ ДЕ ШИНОН, ГЕРЦОГ ДЕ РІШЕЛЬЄ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • САМОКИШ МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854–1855
  • СПІРІДОНОВ ДМИТРО СПИРИДОНОВИЧ
  • ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ТАВРИКА
  • ВІРМЕНСЬКІ КОЛОНІЇ В УКРАЇНІ 16-18 СТ.
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗОГРАФ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)