ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ ЯКІВ ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Вронська Т.В. ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ Яків Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Galchevskij_Ja (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ ЯКІВ ВАСИЛЬОВИЧ

ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ Яків Васильович (псевдоніми – Орел, Войнаровський, Правобережець; 1894 – березень 1943) – військ. діяч, активний учасник повстанського руху в Україні. Н. на Вінниччині. Здобув військ. освіту в старшинській шК., після чого воював на фронтах Першої світової війни. На поч. 1919 разом із А.Волинцем взяв участь у ліквідації більшовицького повстання проти Директорії УНР – т. зв. Меджибізької республіки. У квіт. того ж року (вже у ранзі сотника) прийняв від А.Волинця командування 61-м ім. Симона Петлюри піх. полком Армії Української Народної Республіки. Воював проти військ. частин Червоної армії (див. Радянська армія) на Поділлі й Київщині. Наказом гол. отамана військ УНР 15 лют. 1922 призначений командиром усіх повстанських загонів і підпільних орг-цій Правобережної України. Увійшов у історію повстанського руху як керівник найбільш тривалого рейду по Поділлю. Виявив хист до підпільної роботи, добре налагодив роботу розвідки. Восени 1922 виїжджав до Варшави, де зустрічався із С.Петлюрою. Наприкінці 1922 – початку 1923 перетинав кордон УСРР з невеликими загонами, продовжуючи збройну боротьбу аж до 1925, згодом працював у розвідці Державного центру УНР на еміграції, послідовно очолюючи розвідувальні пункти в м. Корець та м-ку Ланівці під безпосереднім керівництвом І.Литвиненка. З кінця 1920-х рр. і до 1939 – контрактовий старшина польс. армії (капітан, згодом майор). 1942–43 –організатор і командир Грубешівської самооборони від поляків на Холмщині. Загинув у бою з боївкарями Армії Крайової в с. Пересоловичі. Похований у м. Грубешув (нині м. Хрубешув, Польща).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю. К., 1999
  2. Його ж. Трагедія отамана Волинця. К., 2002.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АРМІЯ КРАЙОВА
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ХОЛМЩИНА
  • КОРЕЦЬ
  • ЛАНІВЦІ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ВАРШАВА
  • ВОЛИНЕЦЬ АНАНІЙ ГАВРИЛОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КРАКІВСЬКІ ВІСТІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)