Бібліографічне посилання: Бойко О.Д. ГАМАРНИК Ян Борисович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gamarnyk_Ja (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГАМАРНИК Ян Борисович (14(02).06.1894–31.05.1937) – парт. і військ. діяч. Н. в м. Житомир у сім'ї службовця. Від 1915 навч. на юрид. ф-ті Київ. ун-ту. Од 1916 – чл. РСДРП(б)–ВКП(б). Від 1917 – чл., згодом секретар Київ. к-ту РСДРП(б). Один з кер. боротьби за встановлення рад. влади у Києві (чл. ревкому) в жовт. 1917 та під час Київського (січневого) збройного повстання 1918. За часів Української Держави перебував на керівній підпільній роботі в одес., київ. та крим. більшовицьких орг-ціях. Брав участь у Таганрозькій конференції 1918 та I з'їзді КП(б)У (5–12 лип. 1918). Від 1919 – у Червоній армії (див. Радянська армія), восени 1919 – чл. РВР Пд. групи військ Дванадцятої армії, комісар 58-ї стрілец. д-зії. 1920–23 – голова Одес. та Київ. губкомів КП(б)У, голова Київ. ревкому та губвиконкому. 1923–28 працював на Далекому СХ., голова Дальревкому, Примор. крайвиконкому, секретар Далькрайкому ВКП(б), чл. РВР Сибірського військ. округу. Від 1929 – нач. політуправління Червоної армії, водночас з 1930 – заст. наркома у військ. і мор. справах СРСР (від 1934 – заст. наркома оборони СРСР), армійський комісар 1-го рангу. Чл. ЦК ВКП(б) (від 1927), ЦВК СРСР. Нагороджений орденами Леніна та Червоного Прапора. Покінчив життя самогубством (очікував репресій проти себе у зв'язку зі справою 1-го заст. наркома оборони СРСР М.Тухачевського) у м. Москва.