ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГАРАБУРДА МИХАЇЛ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ГАРАБУРДА Михаїл [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Garaburda_M (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГАРАБУРДА МИХАЇЛ

ГАРАБУРДА Михаїл (початок 16 ст. – р. с. невід.) – політ. і держ. діяч Великого князівства Литовського (ВКЛ) та Речі Посполитої серед. 16 ст., дипломат. Походив із білорус. правосл. шляхти. Здобув добру освіту, зробив блискучу кар'єру, ставши секретарем короля Сигізмунда II Августа, потім – писарем ВКЛ. Одночасно в коло наближених до короля осіб потрапив і брат Г. – Лукаш, який брав участь у посольстві до Рос. д-ви (1558), а під час Лівонської війни 1558–1583 потрапив до полону, і Г. клопотався у Москві про його звільнення. Здійснив успішну дипломатичну місію до м. Бахчисарай, де було укладено військ. союз ВКЛ та Кримського ханства, спрямований проти Рос. д-ви. Це, в свою чергу, прискорило перехід Лівонського ордену під опіку короля. У вересні 1560 Г. від імені короля вів переговори в Москві, вимагаючи від рос. царя Івана IV вивести свої війська з Лівонії. Тоді ж намагався дістати від російського урядовця – думного дяка – І.Висковатого "Євангельські бесіди" св. Іоанна Златоуста, перекладені учнем Максима Грека – Силуяном. Очевидно, тоді ж, на прохання кн. В.-К.Острозького, Г. добився згоди Івана IV прислати в Литву список Геннадіївської Біблії (1499), який став основою для підготовки і видання Острозької Біблії (1581), видрукованої І.Федоровим. Разом з Є.Ходкевичем та О.Воловичем вів переговори у Москві в груд. 1563 – січ. 1564 та в 1566, прагнучи укласти мирний договір. По смерті короля Сигізмунда II Августа (1572) сейм Речі Посполитої відрядив Г. до Росії запросити на польський престол сина Івана IV – Федора – за умови прийняття останнім католицизму . Однак з низки причин панівна верхівка Речі Посполитої віддала перевагу франц. принцеві Генріху Валуа.

Образ Г. як розумного та мужнього дипломата знайшов відображення в худож. літ., зокрема у творчості О.Толстого .

Син Г. – Василь видрукував "Октоїх" (Вільно, 1582) і написав до нього передмову.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Граля И. Иван Михайлов Висковатый: Карьера государственного деятеля в России XVI в. М., 1994.

Посилання:
  • БАХЧИСАРАЙ
  • ФЕДОРОВ ІВАН
  • ГЕННАДІЇВСЬКА БІБЛІЯ
  • ІВАН IV, ІВАН IV ВАСИЛЬОВИЧ ГРОЗНИЙ
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
  • ЛІВОНСЬКА ВІЙНА 1558–1583
  • ЛІВОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • МАКСИМ ГРЕК
  • МОСКВА
  • ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ
  • ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ-КОСТЯНТИН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СИГІЗМУНД ІІ АВГУСТ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕННАДІЇВСЬКА БІБЛІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)