ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГАШТОВТ МАРТИН ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шабульдо Ф.М. ГАШТОВТ Мартин Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gashtovt_M (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГАШТОВТ МАРТИН ІВАНОВИЧ

ГАШТОВТ (Гаштольд) Мартин Іванович (р. н. невід. – після лип. 1483) – литов. феодал 15 ст. Належав до одного з найзначніших і найвпливовіших боярських родів корінної Литви, політ. піднесення якого почало швидко зростати за часів вел. кн. литов. Вітовта. Батько Г. – Ян (Іван) – урядовець і кер. литов. опозиції, що виступала проти пропольс. політики короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика. Г. був швагром (братом дружини) Семена Олельковича, останнього київ. удільного князя з роду Ольгерда. Г., однак, належав до числа тієї політично впливової у Великому князівстві Литовському (ВКЛ) групи великого литов. боярства катол. віросповідання, яка становила гол. соціальну і політ. опору влади Казимира IV у Литві. До 1471 Г. посідав уряд старости (див. Староство) новогрудського. Після смерті Семена Олельковича Казимир IV призначив Г. своїм намісником у Києві, віддаляючи тим самим від київ. спадку Михайла Олельковича. Кияни, однак, відмовилися визнати Г. київ. воєводою як іновірця й особу некнязівського походження та вдалися до збройного опору, щоб захистити свої права. Г. довелося двічі долати цей опір, лише після цього він утвердився в Києві як воєвода. Влітку 1474 він зміг організувати відсіч нападу військ Кримського ханства на Київщину й Поділля, а наступного року проігнорував прохання посольства м. Кафа (нині м. Феодосія) і крим. хана Менглі-Гірея й всупереч держ. інтересам ВКЛ не надав необхідної допомоги протегованій Кафі, яку облягли й невдовзі захопили турки. 1480 Г. був переведений Казимиром IV з Києва на воєводство троцьке (тракайське) і земське маршалківство (див. Маршалок). П. після складання духівниці, датованої 3 черв. 1483.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Wolff J. Senatorowie i dygnytarze Wielkiego Księstwa Litewskiego. Kraków, 1885
  2. Boniecki A. Poczet rodów Wielkiego Księstwa Litewskiego. Warszawa, 1887
  3. Любавский М.К. Литовско-русский сейм. М., 1900
  4. Довнар-Запольский М.В. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах, t. 1. К., 1901
  5. Halecki O. Dzieje unii jagiellońskiej, t. 1. Kraków, 1919
  6. Kolankowski Z. Dzieje Wielkiego Księstwa Litewskiego, t. 1. Warszawa, 1930
  7. Polski słownik biograficzny, t. 7/4, zesz. 34. Kraków, 1949.

Посилання:
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
  • КИЇВ
  • МАРШАЛОК
  • МЕНГЛІ-ҐЕРЕЙ I
  • ОЛЬГЕРД
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ
  • СТАРОСТВО
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ВОЄВОДА

  • Пов'язані терміни:
  • ФРАНЦИСКАНЦІ
  • ГОЛЬШАНСЬКІ (ДУБРОВИЦЬКІ)
  • КНЯЗЬ
  • КОНТАРІНІ
  • КИЇВ
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)