ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ҐЕДРОЙЦ Єжи [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gedroyc_E (останній перегляд: 17.02.2019)
ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ

ҐЕДРОЙЦ Єжи (Giedroyc Jerzy; 27.07.1906–14.09.2000) – польс. політик, видавець, публіцист, речник польс.-укр. порозуміння. Походив з давнього литов. князівського роду, що спольщився. Н. в м. Мінськ (нині столиця Білорусі) у родині фармацевта. 1916 з сім'єю переїхав до Москви, навч. в г-зії, згодом мешкав у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург), де був свідком революц. подій 1917. Звідти повернувся до Мінська, 1919 евакуаційним потягом приїхав до Варшави, там продовжив навчання в г-зії. Влітку 1920 як доброволець-телеграфіст брав участь в обороні Варшави під час польсько-радянської війни 1920. Студіював право (1924–29) та історію (1930–31) у Варшавському ун-ті. Півтора року відвідував семінар з історії України проф. М.Кордуби, на який записався під впливом василіанина (див. Василіани) о. Т.Жевуського, наближеного до митрополита А.Шептицького. Цим студіям завдячував не лише ґрунтовними знаннями з історії та к-ри України, що стали солідною підставою українофільства Ґ., а й численними знайомствами з відомими укр. діячами.

З 1929 поєднував працю польс. урядовця з активною громад. діяльністю: пресовий і парламентарний референт у Мін-ві с. госп-ва (1929–35); нач. президіального від. у Мін-ві пром-сті й торгівлі (1935–39). Організатор і ред. часописів "Głos fabryczny" ("Фабричний голос"), "Академічна хроніка" (невдовзі перейм. на "Академічний день"), двотижневика "Bunt Młodych" ("Бунт молодих"; 1929–37), перетвореного 1937 у тижневик "Polityka" ("Політика"; 1937–39), квартальника "Wschоd – l'Orient" ("Схід"; 1930–39).

Зацікавлення Ґ. укр. справами стало однією з причин того, що Ґ. неодноразово відвідував Гуцульщину, репрезентував інтереси гуцулів у польс. урядових колах. У 1930-х рр. встановив контакти з провідними діячами укр. руху в 2-й Речі Посполитій, в т. ч. у Східній Галичині: з ред. "Літературно-наукового вістника" Д. Донцовим, сеймовим кореспондентом у Варшаві й ред. львів. "Діла" І.Кедриним, поетом і публіцистом Є. Маланюком, провідним діячем, а згодом і головою Українського національно-демократичного об'єднання, віце-маршалком польс. сейму В.Мудрим, єпископом Г.Хомишиним та ін. У період голодомору 1932–1933 в УСРР і сталінських репресій в УСРР–УРСР Ґ., поділяючи федералістичні погляди Ю.Пілсудського, послідовно пропагував ідею неминучого розпаду СРСР та утворення на його теренах незалежних д-в, підкреслюючи провідну роль України у цьому процесі. Виступав проти польс. держ. політики асиміляції українців, боровся за визнання рівноправності укр. мови з ін. мовами, запровадження окремих укр. шкіл, заснування укр. ун-ту та ін. 1935 Ґ. загрожувало ув'язнення у Березі Картузькій за публікацію у "Бунті молодих" ст. О.Бохенського "Кіров і Пєрацький", в якій стверджувалося, що вбивство бойовиками Організації українських націоналістів міністра Б.Пєрацького було наслідком політики 2-ї Речі Посполитої щодо українців, оскільки акти терору є породженням бездумних репресій уряду.

У роки Другої світової війни Ґ. – особистий секретар польс. посла в Румунії Р.Рачинського (1939–40), кер. польс. відділення при посольстві Чилі в Бухаресті (1940), як співробітник англ. посольства займався польс. справами в Румунії (1941). Згодом через Туреччину виїхав до Палестини, де перебував на пропагандистській роботі в 2-му корпусі Андерса армії, учасник лівійської кампанії й боїв за м. Тобрук. Дир. Європ. департ. Мін-ва інформації польс. уряду в Лондоні (1945). Від жовт. 1946 очолював Літературний ін-т (Instytut literacki) у Римі (ств. Андерсом для порозуміння з польс. еміграційним урядом). У черв. 1947 видав перший номер час. "Kultura" ("Культура", 1947–2000). У жовт. 1947 Літературний ін-т і редакція "Культури" переїхали до м-ка Мезон-Лаффіт під Парижем. Крім "Культури", редакція видавала "Бібліотеку “Культури”" (з 1953) та "Zeszyty historyczne" ("Історичні зошити"; з 1962 – піврічник; з 1972 – квартальник). Найближчими співпрацівниками Ґ. були відомі польс. емігранти – публіцисти, літератори, митці: Г.Герлінг-Грудзінський, Ю.Мєрошевський, Ю.Лободовський, С.Стемповський, В.Гомбровіч, Ч.Мілош, Ю.Чапський та ін. З укр. авторів з "Культурою" співпрацювали І.Кошелівець, Ю.Лавріненко, Б.Левицький, І.Лисяк-Рудницький, Б.Осадчук, П.Потічний, Ю.Шевельов, Р.Шпорлюк та ін.

Ґ. був прибічником налагодження Польщею добрих сто-сунків зі сх. сусідами – Литвою, Білоруссю та Україною. З поч. 1950-х рр. укр. тематика та питання польс.-укр. порозуміння були одними із гол. напрямів діяльності Ґ. Він був чл. ред. ради наук. час. "Віднова", учасником численних акцій на захист свободи к-ри, започаткованих на Заході. Ініціював та уможливив видання антології Ю.Лавріненка "Розстріляне відродження" (1959); на відзначення 300-річчя Гадяцького договору 1658 видав кн. С.Кота "Jerzy Niemirycz: W 300-lecie ugody hadziackiej" (1960). Виступав за гідне вшанування пам'яті С.Петлюри.

У публікаціях час. "Культура" висвітлювалася т. зв. східна концепція Ґ. стосовно України, що передбачала утвердження у свідомості поляків необхідності відмови від претензій на Львів та "креси всходні", визнання реалій повоєн. кордонів, врегулювання взаємних польс.-укр. претензій винятково шляхом дискусій і вибачення в ім'я боротьби зі спільним поневолювачем – Рад. Союзом. Ця концепція стала важливим аспектом "інтелектуальної революції", здійсненої на переломі 1940–50-х рр. у середовищі польс. та укр. інтелектуалів на еміграції видавцями й авторами паризької "Культури", ідеї якої стали програмою польс. "Солідарності", а згодом і змістом нової сх. політики 3-ї Речі Посполитої. У "Культурі" (1977, № 5) опублікована ініційована Ґ. "Декларація в українській справі" провідних польс., рос., угор. і чеських політемігрантів, які висловилися на підтримку права народу України, як і ін. уярмлених народів СРСР, на самовизначення. У 1990-х рр. Ґ. не раз підкреслював, що незалежна демократ. Україна має для Польщі більше значення, ніж навіть вступ останньої до НАТО.

Ґ. – почесний д-р Краківського університету (1991); почесний чл. Польс. істор. т-ва (1991). Нагороди: франц. орден Почесного легіону, Офіцерський хрест Румунської Корони, Кавалерський хрест Бельгійської Корони, естонський орден Білої Зірки. Критично оцінюючи реформи в Польщі після 1989, відмовився від найвищої польс. нагороди – ордена Білого Орла. З аналогічних міркувань відмовився від нагороди України – ордена "За заслуги" 3-го ст. (указ Президента України від 3 квіт. 1998).

П. у м. Мезон-Лаффіт.


Праці:
  1. Autobiografia na cztery rоce. Warszawa, 1994 (1995; 1996; 1999)
  2. Giedroyc J., Gombrowicz W. Listy 1950–1969. Warszawa, 1993
  3. Giedroyc J., Jeleński K.A. Listy 1950–1987. Warszawa, 1995
  4. Giedroyc J., Bobkowski A. Listy 1946–1961. Warszawa, 1997
  5. Giedroyc J., Stempowski J. Listy 1946–1969, t. 1–2. Warszawa, 1998.
Література:
  1. Кедрин І. Життя – події – люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976
  2. Baczkowski W. Karta z historii stosunków polsko-ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński. "Niepodłeglość": Rocznik, Nowy York – Londyn, t. 19, 1986; t. 21, 1988; t. 24, 1991
  3. Supruniuk M.A. "Kultura": Materiały do dziejów Instytutu Literackiego w Paryżu: Bibliografia działalności wydawniczej 1946–1990. (Uzupełnienia). Toruń, 1994
  4. Berberyusz E. Kśiąże z Maisons-Laffitte. Gdańsk, 1995
  5. Spotkania z paryską "Kulturą". Warszawa, 1995
  6. Krawczyk J., Szymański J. Bibliografia: "Zeszyty historyczne" 1–110 (1962–1994). Paryż, 1996
  7. Rodkiewicz W. Jubileusz paryskiej "Kultury" w Kijowie. "Kultura", 1997, N 10 (601)
  8. Korek J. Paradoksy paryskiej "Kultury": Ewolucja myśli politycznej w latach 1947–1980. Stockholm, 1998
  9. Осадчук Б. Київський скандал з орденом для Єжи Ґедройца: Великий поляк не прийняв маленької української відзнаки. "Час/Time", 1998, № 17 (199), 30 квіт. – 6 трав.
  10. Kowalczyk A.S. Giedroyc i "Kultura". Wrocław, 1999
  11. Osadczuk B. Pożegnanie z Jerzym Giedroyciem. "Наше словo / Nasze Słowo" 2000, N 41, 8 paџdziernika
  12. Осадчук Б. Україна, Польща, світ: Вибрані репортажі та статті. К., 2001
  13. Роль паризької "Культури" в становленні українсько-польського взаєморозуміння: Збірник наукових праць Міжнародного круглого столу, Київ, 25–26 трав. 2002 р. К., 2002.

Посилання:
  • АНДЕРСА АРМІЯ, 1942-1945
  • БЕРЕЗА КАРТУЗЬКА
  • ДІЛО
  • ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР 1658
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ГУЦУЛЬЩИНА
  • ГУЦУЛИ
  • ІСТОРИЧНІ ЗОШИТИ
  • КЕДРИН І.
  • ХОМИШИН ГРИГОРІЙ
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОШЕЛІВЕЦЬ ІВАН МАКСИМОВИЧ
  • КОТ СТАНІСЛАВ
  • КРАКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КУЛЬТУРА, ЧАСОПИС
  • ЛАВРІНЕНКО ЮРІЙ АНДРІАНОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛОБОДОВСЬКИЙ ЮЗЕФ
  • ЛЬВІВ
  • ЛИСЯК-РУДНИЦЬКИЙ ІВАН ПАВЛОВИЧ
  • МАЛАНЮК ЄВГЕН ФИЛИМОНОВИЧ
  • МОСКВА
  • МУДРИЙ ВАСИЛЬ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЄРАЦЬКИЙ БРОНІСЛАВ
  • ПІЛСУДСЬКИЙ ЮЗЕФ-КЛЕМЕНС
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • ШЕВЕЛЬОВ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ШПОРЛЮК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • СХІД
  • СХІДНА ГАЛИЧИНА
  • СТЕМПОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • УКРАЇНОФІЛЬСТВО
  • УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ (УНДО)
  • ВАРШАВА
  • ВАСИЛІАНИ
  • “ВІДНОВА”

  • Пов'язані терміни:
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛАВРІНЕНКО ЮРІЙ АНДРІАНОВИЧ
  • ЛОБОДОВСЬКИЙ ЮЗЕФ
  • ЛОЄК ЄЖИ
  • ЛОСЬ ЯН-СТАНІСЛАВ
  • ОСАДЧУК БОГДАН ІВАНОВИЧ
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПІВДЕННО-СХІДНИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ У ПЕРЕМИШЛІ
  • РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)