ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЕККЕР НАУМ ЛЕОНТІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ГЕККЕР Наум Леонтійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gekker_N (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЕККЕР НАУМ ЛЕОНТІЙОВИЧ

ГЕККЕР Наум Леонтійович (12.05(30.04).1862, за ін. даними, 1861–1920) – революціонер, учений, публіцист, мемуарист. Н. в Катериносл. губ. Син заможного бахмутського міщанина. Закінчив Бердянську г-зію. 1878–79 очолював місц. гурток революц. молоді, після чого організував подібне т-во в Одесі, де навчався у Новорос. ун-ті. 1880 вступив до Південноросійського робітничого союзу. Навесні 1881 – арештований, 4 груд. (22 листоп.) 1882 – засуджений до 10 років каторги, від поч. 1884 утримувався в Карійській в'язниці (Забайкалля, Росія), взимку 1888/89 переміщений обік неї на вільне поселення. Із солідарності зі своїми товаришами-каторжанами, протестуючи проти застосування тілесних покарань, 1889 вчинив спробу самогубства: двічі стріляв у голову, тяжко поранився, після чого тривалий час хворів. 1892 переведений до Якутії, від 1895 здійснював дослідження в етногр. експедиції Сх.-Сибірського від-ня Рос. геогр. т-ва. 1896 замешкав у м. Іркутськ (нині місто в РФ), надрукував низку краєзнавчих матеріалів у "Записках Восточно-Сибирского отделения Императорского Русского географического общества", місц. пресі. 1897 видав кн. "К характеристике физического типа якутов", за що удостоївся премії Моск. т-ва шанувальників природознавства, антропології та етнографії. 1899 повернувся в Україну, співробітничав у часописах "Одесские новости", "Южное обозрение", дописував до журналів "Былое", "Русское богатство" та ін. 1900 лікувався в Німеччині. Входив до Партії соціалістів-революціонерів. 1903 в Одесі опублікував монографію про творчість рос. письменника Леоніда Андреєва, 1914 – розвідку про Миколу Михайловського, одного з ідеологів народництва. Листувався з В.Короленком. В останні роки життя був паралізований, проте продовжував літ. працю, диктував мемуари. П. у м. Одеса. Посмертно опубліковано його спогади про гімназійні соціаліст. гуртки в м. Бердянськ 1878–79 ("Каторга и ссылка", 1924, кн. 11).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Осмоловский Г.Ф. Карийцы. "Минувшие годы", 1908, № 7
  2. И.М. [Майнов И.] Наум Леонтьевич Геккер. "Былое", 1920, № 15
  3. Ковальская Е. Южно-русский рабочий союз. М., 1926.

Посилання:
  • БЕРДЯНСЬК
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • НАРОДНИЦТВО
  • ОДЕСА
  • ОДЕССКИЕ НОВОСТИ
  • ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ
  • ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИЙ РОБІТНИЧИЙ СОЮЗ (1880-1881)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)