ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЕНДРИКОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ГЕНДРИКОВ Олександр Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gendrykov_O (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЕНДРИКОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

ГЕНДРИКОВ (Гендрихов) Олександр Іванович (1806 або 1807 – 16(04).05.1881) – військовик, граф, дійсний статський радник (1847), шталмейстер (1855), обер-шенк (1873), кавалер більшості орденів Російської імперії, в т. ч. ордена св. кн. Олександра Невського з діамантами (1876). Чл. Харків. стат. к-ту (1837). Правнук І.Гендрикова. Змалку – в імператорському почті, паж. На військ. службу вступив 1823 офіцером лейб-гвардії Кірасирського полку. 1826 переведений до Кавалергардського полку, 1832 звільнений у відставку за домашніми обставинами в чині ротмістра. 1834 обраний почесним попечителем харків. г-зії, 1835 призначений камергером, 1837 – чл. комітету з облаштування Харкова, ради місц. Ін-ту шляхтянок. Як знавець коней, опікувався заг. харків. стайнею. 1841 у Санкт-Петербурзі обійняв посаду шталмейстера вел. кн. Марії Михайлівни, від 1846 виконував обов'язки шталмейстера імператорського двору. Від 1850 – інспектор держ. кінних заводів. 1843–59 – чл. к-ту держ. конярства. Володів у Слобідській Україні більш як 2 тис. кріпаків, багатьма землями та підпр-вами, у т. ч. гуральнею, млином, олійницею, сукновальнею, вівчарнею, кінним з-дом, фабриками. 1850 заснував у слободі Рубіжна (нині с. Рубіжне Вовчанського р-ну Харків. обл.) цукровий з-д, який запрацював під егідою фірми "Ротермунд і Вейсе", з прибутком проіснувавши до 20 ст. (300 робітників виготовляли за сезон продукції більш як на 400 000 рублів). Після смерті першої дружини – Параскеви (у дівоцтві княжни Хилкової, фрейліни; 1803–1843) – поріднився з Гудовичами. Пошлюбивши дочку ген. Василя Гудовича Авдотью (Докію; 1825–1901), взяв за нею у Полтав. губ. 1 тис. десятин ґрунтів, винокурню та млин на р. Грунь (прит. Псла, бас. Дніпра). П. у с. Графське (нині с. Радянське Вовчанського р-ну Харків. обл.). Його молодший син Василь (1857–1912) став 1896 гофмейстером при імп. Олександрі Федорівні (дружині імп. Миколи II), 1900 – обер-церемоніймейстером.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Граф Александр Иванович Гендриков. В кн.: Сборник биографий кавалергардов: 1826–1908. СПб., 1908
  2. Гендриков, граф Александр Иванович. В кн.: Русский биографический словарь. М., 1914.

Посилання:
  • ДЕСЯТИНА
  • ГЕНДРИКОВ ІВАН СИМОНОВИЧ
  • ГУДОВИЧІ
  • ХАРКІВ
  • МИКОЛА II
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУБЛЬ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕНДРИКОВ ІВАН СИМОНОВИЧ
  • СФРАГІСТИКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)