ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЕННАДІЙ

  Бібліографічне посилання: Дзюба О.М. ГЕННАДІЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gennadij (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЕННАДІЙ

ГЕННАДІЙ (світське прізв. – Гонозов або Гонзов; бл. 1410– 13(04).12.1505) – новгород. і псковський архієпископ (1484–1504). Канонізований РПЦ як преподобний. Правосл. церква вшановує його пам'ять 4 груд. (ст. ст.). Відомий як реформатор церк. життя в Великому князівстві Московському, уклав церк. устав, де вказано порядок служб, розрахував Пасхалії, вимагав від духовенства дотримання канонів, грамотності, доброчинності. Боровся з єретиками, зокрема "пожидовілими", які прибули у Новгород Великий з оточенням київ. кн. Михайла Олельковича (1470). За участі Г. 1499 укладений перший повний список Святого Письма (див. Геннадіївська Біб-лія) церковнослов'ян. мовою. У груд. 1504 на соборі РПЦ Г. домігся того, що на "пожидовілих" було накладено анафему. Невдовзі був зміщений з архієрейської кафедри. Помер в опалі.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей, т. 1. СПб., 1911
  2. Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2003.

Посилання:
  • АНАФЕМА
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГЕННАДІЇВСЬКА БІБЛІЯ
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО МОСКОВСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕННАДІЇВСЬКА БІБЛІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)