ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГІЛЕЛЬС ЕМІЛЬ ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. ГІЛЕЛЬС Еміль Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gilels_E (останній перегляд: 19.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГІЛЕЛЬС ЕМІЛЬ ГРИГОРОВИЧ

ГІЛЕЛЬС Еміль Григорович (19(06).10.1916–16.10.1985) – піаніст, педагог. Нар. арт. СРСР (1954), Герой Соц. Праці (1976). Почесний чл. Королів. акад. музики (Лондон, 1969), Муз. акад. ім. Ф.Ліста (Будапешт, 1970), Нац. акад. "Санта Чечілія" (Рим, 1980). Н. в м. Одеса в родині бухгалтера. З п'яти років навч. музики у педагога Одес. муз. технікуму Я.Ткача, з 13 – у проф. Одес. консерваторії Б.Рейнгбальд. Виступав як соліст (з 1929, Одеса) і ансамбліст. Після позаконкурсного виступу на 2-му Всеукр. конкурсі піаністів (Харків, 1931) був прийнятий до складу Держ. акад. ансамблів і солістів. Тріумфальним був виступ на Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців (Москва, травень 1933). По закінченні Одеської консерваторії (1935) отримав 2-гу премію Віденської муз. акад. на міжнар. конкурсі піаністів (1936) і золоту медаль на міжнар. конкурсі піаністів ім. Ежена Ізаї (Брюссель, 1938). Цього ж року Г. закінчив школу вищої майстерності (аспірантуру) при Моск. консерваторії (по класу Г.Нейгауза); з 1945 став її викл., з 1952 – проф. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 виїздив з концертами на фронт, виступав у блокадному Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург), у Казані (нині столиця Татарстану, РФ) перед евакуйованими в тил науковцями та письменниками. Від 1951 гастролював за кордоном у 27 країнах Європи, Азії і Пн. Америки. Очолював піаністичне журі перших 4-х міжнар. конкурсів ім. П.Чайковського. Репертуар Г. складався з 400 творів світової фортепіанної літератури (майже всі фортепіанні тв. Л. ван Бетховена, 3 концерти П.Чайковського, 2-й – Й.Брамса, тв. Й.-С.Баха, В.-А.Моцарта, Ф.-Й.Гайдна, Ф.Шопена, Р.Шумана, С.Рахманінова, Д.Шостаковича, С.Прокоф'єва та ін.). Лауреат Держ. премії СРСР (1946), Ленінської премії (1962). Залишив багато записів на грамплатівках. П. у м. Москва.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Дельсон В. Эмиль Гилельс. М., 1959
  2. Коган П. Вместе с музыкантами. М., 1964
  3. Хентова С. Эмиль Гилельс. "Нева", 1965, № 12
  4. Гаккель Л. Мудрость, молодость, вдохновение. "Советская музыка", 1967, № 8
  5. Хентова С. Эмиль Гилельс. М., 1967
  6. Нейгауз Г. Искусство Эмиля Гилельса. В кн.: Нейгауз Г.
  7. Либерман Е. Художник-мыслитель. "Советская музыка", 1978, № 6
  8. Цыпин Г. Портреты советских пианистов. М., 1982
  9. Баренбойм Л. Эмиль Гилельс: Творческий портрет. М., 1986
  10. Гешелин С. Светлая память. "Советская музыка", 1986, № 12
  11. Гаккель Л. Я не боюсь, я музыкант. СПб., 1993.

Посилання:
  • ЧАЙКОВСЬКИЙ ПЕТРО ІЛЛІЧ
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)