ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГІНДЕНБУРГ ПАУЛЬ ФОН

  Бібліографічне посилання: Кентій А.В. ГІНДЕНБУРГ Пауль фон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gindenburg_P (останній перегляд: 25.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГІНДЕНБУРГ ПАУЛЬ ФОН

ГІНДЕНБУРГ Пауль фон (02.10. 1847–02.08.1934) – нім. військ. і держ. діяч, генерал-фельдмаршал (1914), 1925–34 – рейхспрезидент Німеччини (Веймарська республіка). Зі старовинного сх.-прусського юнкерського роду. Н. в м. Позен (нині м. Познань, Польща) в сім'ї прусського офіцера. Закінчив Гол. кадетський корпус у Берліні (1865). Учасник австро-прусської війни 1866 та франко-нім. війни 1870–71. Після закінчення Військ. акад. (1877) проходив службу в Генштабі, потім – у військах. 1896 призначений нач. штабу 8-го армійського корпусу (Кобленц, Німеччина), а від 1900 – у званні генерал-лейтенанта – командиром 28-ї піх. д-зії в Карлсруе (Німеччина). 1903–11 – командир 4-го армійського корпусу, генерал піхоти. На початку Першої світової війни у зв'язку з невдалими діями нім. військ у Сх. Пруссії призначений команд. 8-ї армії (22 серп. 1914). 26–30 серп. 1914 під Танненбергом (нині м. Стембарк, Польща) розгромив війська 2-ї рос. армії. Від 1 лют. 1916 – головнокоманд. нім. військами Сх. фронту, а з 29 серп. 1916 – нач. Великого Генштабу, фактично – головнокоманд. ЗС Німеччини. Після зречення престолу імп. Вільгельма II став Верховним головнокоманд. У питаннях стратегії Г. віддавав перевагу Сх. фронту, вважав першочерговим завданням виведення з війни Російської імперії. Прихильно ставився до проголошення незалежності України, оскільки існування суверенної України, на його думку, мало зменшити загрозу Німеччині з боку поляків. Після капітуляції Німеччини (11 листоп. 1918) Г. разом з 1-м ген.-квартирмейстером В.Гренером організовано відвів з тер. Франції та Бельгії осн. сили нім. армії для допомоги урядові Веймарської республіки у забезпеченні в країні нового конституційного ладу. У зв'язку з підписанням Версальського мирного договору 1919 і повною демобілізацією армії вийшов у відставку. Перебуваючи у відставці, в квіт. 1925 висунув свою кандидатуру на вибори рейхспрезидента і здобув перемогу. За підтримки правих соціал-демократів у квіт. 1932 був переобраний на посаду рейхспрезидента. 30 січ. 1933 доручив А.Гітлеру сформувати уряд "національної згуртованості", маючи надію, що переважна більшість міністрів від націонал-консервативних кіл стримуватиме нового рейхсканцлера від радикальних кроків. Однак націонал-соціалістична більшість рейхстагу в берез. 1933 надала А.Гітлеру надзвичайні повноваження, що зробило його незалежним від рейхспрезидента. Будучи тяжко хворим, Г. поступово втратив вплив на події. П. у своєму маєтку Нойдек (Німеччина).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Воспоминания Гинденбурга П. Пг., 1922
  2. Фолькман Э. Германия в вихре революции: (1918–1920 гг.). М., 1934
  3. Розанов Г. Германия под властью фашизма: (1933–1945 гг.). М., 1964
  4. Руге В. Гинденбург: Портрет прусского милитариста. М., 1981
  5. Раушер В.В. Гинденбург: Фельдмаршал и рейхспрезидент. М., 2003.

Посилання:
  • ГІТЛЕР АДОЛЬФ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР
  • ВІЛЬГЕЛЬМ ІІ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛЮДЕНДОРФ (LUDENDORFF) ЕРІХ
  • НАЦИЗМ
  • НІМЕЧЧИНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)