ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЛАГОЛИЦЯ

  Бібліографічне посилання: Німчук В.В. ГЛАГОЛИЦЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Glagolycya (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЛАГОЛИЦЯ

ГЛАГОЛИЦЯ (від старослов'ян. глаголъ – "слово", глаголити – "говорити") – одна з двох (ін. – кирилиця) найдавніших систем слов'ян. письма (азбук), ств. бл. 863 слов'ян. просвітителем Константином (у чернецтві Кирило), родом із м. Салоніки, Греція (див. Кирило і Мефодій). Безсумнівним є зв'язок більшості літер Г. з грец. графікою, деяких – із самарянською різновидністю давньоєврейс.; форма літер – оригінальна. Як система знаків Г. ідеально відповідала слов'ян. звуковій системі 9 ст. Г. написані найдавніші старослов'ян. пам'ятки (див. Глаголичні пам'ятки). Пам'ять про Кирила-Константина як творця Г. збереглася в Русі, Г. тут називали "куриловицею (кириловицею)". Найдавніша збережена пам'ятка, написана Г., – Київ. глаголичні листки (кін. 9 або поч. 10 ст.), привезені, мабуть, із монастиря св. Катерини на п-ві Синай. У найдавніших пам'ятках літери Г. заокруглені, кустата Г. з'явилася 12 ст. у Хорватії. Спочатку Г. вживано в місцях діяльності слов'ян. просвітителів Кирила-Константина та Мефодія – у Великоморавському князівстві та Паннонії (нині це зх. ч. Угорщини, пн. ч. Хорватії та сх. ч. Австрії). Вигнані з цих країв лат. духівництвом після смерті Мефодія (885) учні слов'ян. просвітителів перенесли Г. на тер. сучасних Болгарії й Македонії, де її використовували до 12 ст., та Хорватії (й досі збереглася в церк. вжитку). Хорватське книгодрукування Г. розпочалося в 15 ст. З Болгарії та Македонії Г. поширилася на Русь, але сх.-слов'ян. книг, писаних Г., не знайдено: у текстах, написаних кирилицею, трапляються лише деякі глаголичні літери. Збереглися окремі глаголичні літери і в храмових графіті. Як алфавіт Г. була відома в Україні і в 17 ст. Її подав у своїй граматиці І.Ужевич (див. Граматика Івана Ужевича). Різновид Г. в Україні використовували (напр., П.Беринда) як тайнопис. Наприкінці 10 ст. в Болгарії, а згодом і в ін. слов'ян. країнах Г. почала витісняти кирилиця.

дата публікації: 2004 р.

Посилання:
  • БЕРИНДА ПАМВО
  • ГРАФІТІ
  • ГРАМАТИКА ІВАНА УЖЕВИЧА
  • КИРИЛО ТА МЕФОДІЙ
  • КИРИЛИЦЯ
  • МЕНШОВИКИ
  • ВЕЛИКОМОРАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

  • Пов'язані терміни:
  • ГЛАГОЛИЧНІ ПАМ'ЯТКИ
  • КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ХРАБР ЧЕРНОРИЗЕЦЬ
  • КУЛЬБАКИН СТЕПАН МИХАЙЛОВИЧ
  • КИРИЛО ТА МЕФОДІЙ
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • КИРИЛИЦЯ
  • ПАЛЕОГРАФІЯ
  • РЕЙМСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
  • РУКОПИСНА КНИГА
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКА МОВА
  • ВЕЛИКОМОРАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЯГИЧ ВАТРОСЛАВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)