ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГНЄДИЧ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ГНЄДИЧ Микола Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gnedych_M (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГНЄДИЧ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

ГНЄДИЧ (Гнідич, Гнедич) Микола Іванович (13(02).02.1784–15(03).02.1833) – письменник, учений, чл. Рос. академії (1811), чл.-кор. імператорської АН (1826; див. Російська Академія наук), театральний діяч, чиновник, статський радник (1828). Кавалер орденів св. Володимира 4-го класу (1812), св. Анни 2-го ст. (1820; з діамантовими прикрасами – 1828). З козац.-шляхетського роду, син власника невеликого маєтку в с. Бригадирівка Богодухівського пов. Харків. намісництва (нині тер. Котелевського р-ну Полтав. обл.), онук Петра Гніденка (Гнеденка, Гнедьонка), якого з наданням дворянства було перейм. на Гнєдича. Н. в м. Полтава (мати померла у пологах). Захворівши в дитинстві на віспу, втратив праве око. Від 1793 навчався у місц. Слов'ян. духовній семінарії, потім – у Харків. колегіумі, від 1800 – у Москві, в благородному університетському пансіоні, невдовзі – в ун-ті, звідки через нестачу коштів пішов 11 січ. 1803 (30 груд. 1802) з атестатом, що давав йому змогу стати на службу колезьким реєстратором. Віршував рос. і укр. мовами. Дебю-тував у літ., надрукувавши 1802 свій пер. із франц. трагедії Ж.-Ф.Дюсиса "Абюфар, или Арабская семья", зб. поезії, прози та п'єс "Плоды уединения". Перекладав тв. В.Шекспіра, Вольтера, Ж.Расіна, Ф.Шіллера й ін. авторів. Переїхавши 1803 до Санкт-Петербурга, обіймав дрібні посади в різних відомствах, зокрема департ. нар. освіти, канцелярії Держ. ради. Співробітничав із рос. пресою. У період 1805–10 відвідував Бригадирівку, де власний невеликий маєток з 30 кріпаками подарував сестрі Галині. Від 1811 за сумісництвом виконував обов'язки пом. бібліотекаря Імператорської публічної б-ки (нині Рос. нац. б-ка), від 1826 – бібліотекаря (1811 отримав од великої княгині Катерини Павлівни пожиттєву пенсію по 1000 рублів на рік, 1826 від імп. Миколи I – по 3000 руб.). Влітку 1818 відпустку провів у Котельв. 25(13) черв. 1821, у день його обрання віце-президентом Вільного т-ва любителів рос. словесності (з переведенням із числа почесних у дійсні члени цієї організації), виголосив промову про високе покликання митця в суспільстві. Викладав декламацію, головною ученицею була актриса-красуня Катерина Семенова (в заміжжі – княгиня Гагаріна). Працював над статтею з історії України, сюжетами про князів Київської Русі, звернув особливу увагу на кобзарів. Планував укласти академічний "Словарь малороссийского языка". Збереглася сценка, написана ним укр. мовою (дійові особи – колиш. запорожець із дружиною та сином). Товаришував із Ф.Глинкою, О.Юшневським, В.Жуковським, М.Муравйовим, І.Криловим, К.Батюшковим, К.Рилєєвим, якого консультував з істор. тематики. Видав поеми О.Пушкіна "Руслан и Людмила" (1820) і "Кавказский пленник" (1822). 27(15) жовт. 1826 закінчив пер. рос. мовою "Іліади" Гомера (над чим працював із 1807), підготував до видання наук. коментарі (повний текст з його передмовою побачив світ 1829). Через хворобу 1827 залишив канцелярську службу. До 1828 перебував у Одесі, зупинявся й у Бригадирівці. 1831 звільнився з бібліотеки (цар залишив за ним набутий чин і грошове утримання, надавши почесне членство в Головному правлінні училищ). Випустив зібрання своїх тв. "Стихотворения Н.Гнедича" (СПб., 1832). П. у С.-Петербурзі. Похований в Олександро-Невській лаврі. Особисту книгозбірню (понад 1250 томів) заповів Полтавській г-зії, 2000 руб. – церкві в Бригадирівці. 1987 у смт Котельва Полтав. обл. встановлено пам'ятник Г.

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Простонародные песни нынешних греков. Сравнение их с простонародными русскими и примечаниями. СПб., 1826
  2. Сочинения, т. 1–3. СПб.–М., 1884
  3. Стихотворения. Л., 1956
  4. Стихотворения. Поэмы. М., 1984.
Література:
  1. Лобанов М.Е. Жизнь и сочинения Николая Ивановича Гнедича. В кн.: Жизнеописания Гомера и переводчика его Илиады на русский язык Гнедича. СПб., 1867
  2. Изволенский И. Гнедич как оратор-филолог и патриот. Полтава, 1883
  3. Тиханов П.Н. Николай Иванович Гнедич (1784–1884). СПб., 1884
  4. Базилевич В.М. Декабрист Юшневський та Гнідич. В кн.: Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія. К., 1927
  5. Медведева И.Н. Н.И.Гнедич и декабристы. В кн.: Декабристы и их время. М.–Л., 1951
  6. Ротач П. "Библиотеку мою завещаю…". В кн.: Альманах библиофила, вип. 5. М., 1978
  7. Полтавщина: Енциклопедичний довідник. К., 1992
  8. Голубева О.Д. Н.И.Гнедич. СПб., 2000.

Посилання:
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГОМЕР
  • КОБЗАРІ, БАНДУРИСТИ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МОСКВА
  • МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОДЕСА
  • ПОЛТАВА
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК
  • РУБЛЬ
  • РИЛЄЄВ КІНДРАТ ФЕДОРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВОЛЬТЕР
  • ЮШНЕВСЬКИЙ О.
  • ЖУКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БІБЛІОТЕКА НАУКОВА ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА В ХАРКОВІ
  • ГНЄДИЧІ, ГНІДИЧІ
  • ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ
  • ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ МАКСИМА ГОРЬКОГО
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)