Бібліографічне посилання: Мовчан О.М. ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Golod_1921_1923 (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР Спричинений посухами 1921–22, повоєн. розрухою (див. Громадянська війна в Україні 1917–1921), політикою хлібозаготівель (див. Продрозверстка) та надмірним вивозом хліба за межі УСРР. 1921 від посухи загинуло 20 % засівів, у т. ч. в Миколаїв. губ. – 65 %, Катериносл. – 64 %, Запоріз. – 63 %, Одес. – 45 %, Донец. – 40 %, Кременчуцькій – 19 %. У степових губерніях пашня не повернула навіть засіяного зерна. Серед соціальних чинників голоду вирішальну роль зіграла продрозверстка. У черв. 1921, незважаючи на посуху в пд. губерніях, політбюро ЦК КП(б)У постановило стягнути борги по продрозверстці минулих років у всіх без винятку губерніях республіки. Рос. столиці (Москва і Петроград, нині Санкт-Петербург) додатково отримали 138 тис. пудів зерна, але зернові запаси укр. селянства були остаточно вичерпані. Руйнівні наслідки продрозверстки перевищили збитки, завдані сел. г-вам війною. Найбільший дефіцит сел. засівів виник не на тер., де відбувалися осн. воєн. дії (Одес., Київ., Донец., Катериносл., Подільська і Волин. губернії), а там, де активно виконувався план хлібозаготівель (Черніг., Полтав., Харків. губернії). Валовий збір хлібів в Україні 1921 становив 276,6 тис. пудів, або 1/4 від середнього рівня 1909–13. Навіть без урахування податку, фуражних і насіннєвих витрат він міг забезпечити лише мінімальні продовольчі потреби селян – по 11 пудів зерна на їдця на рік. Але заради хлібопостачання рос. пром. центрів та Червоної армії (див. Радянська армія) продподаткове завдання в УСРР було встановлено в розмірі 120 млн пудів. Податкові ставки в республіці порівняно з РСФРР були безпідставно підвищені, а селяни неврожайних місцевостей не звільнялися від сплати податку, як це було в Росії. Із 74,9 млн пудів зерна, зібраного в УСРР за продподатком, більше 1/3 (28,5 млн пудів) було відправлено в Рад. Росію. Крім того, в РСФРР надійшло 40 % (1 млн пудів) продовольчого фонду держ.-громад. комісій допомоги голодуючим (допгол). Лише на поч. 1922 РНК РСФРР офіційно визнала існування голоду на пд. Україні. Голодуючими були оголошені Запоріз. і Донец. губ. повністю; Дніпровський, Херсон., Миколаїв. пов. Миколаїв. губ.; Катериносл. і Новомоск. – Катериносл. губ.; Одес. і частково Тираспольський – Одес. губ.; Костянтиноградський і Кобеляцький – Полтав. губ. Після цього частка фондів комісії допгол стала використовуватися для укр. голодуючих. У трав. 1922 д-ва забезпечувала 10 % тих, хто потребував продовольчої допомоги в УСРР, у той час, як в РСФРР її отримувала більшість голодуючих (60–80 %). Наслідком надмірного вивезення продовольства стало катастрофічне поширення голоду у неврожайних місцевостях України. Від груд. по трав. 1922 кількість сел. г-в, визнаних д-вою голодуючими, збільшилася втричі. Уряд оголосив голодуючими нові місцевості пд. України – Єлизаветградський пов. Миколаїв. губ.; Верхньодніпровський, Миколаїв., Криворізький, Павлоградський – Катериносл. губ.; Тираспольський і Вознесенський – Одес.; Олександрійський, Чигиринський, Хорольський, Золотоніський, Кременчуцький і Черкас. – Кременчуцької; Ізюмський, Зміївський і Куп'янський – Харків. губ. У розпал голоду (весна 1922) у республіці голодувало 3,8 млн осіб, або 15 % нас., причому в офіційно визнаних голодуючими губерніях – 3,5 млн осіб, або 36 % мешканців. Кількість загиблих від голоду невідома. Перші випадки голодних смертей зареєстровані в жовтні 1921. Обов'язок допомагати голодуючим РСФРР був знятий з України в черв. 1922. Вирішальну роль у врятуванні голодуючих відіграли іноз. доброчинні орг-ції, які розгорнули свою діяльність 1922 за власною ініціативою. В серп. 1922 60 % голодуючих республіки отримали довгоочікувану допомогу, з них 4/5 – від іноз. орг-цій. Більшість пайків – 180,9 млн – надала Американська адміністрація допомоги (АРА), 12,2 млн – Нансена місія, 383 тис. – Міжнародна робітнича допомога. 1922, незважаючи на недосів і повторну посуху в степових губ., урожай в ін. місцевостях був непоганий. Валовий збір хлібів давав можливість задовольнити не тільки власні потреби республіки, а й вивезти за її межі до 15 млн пудів зерна. Але вивезено було більше: до 1923 у сусідні рад. республіки було доставлено 9 млн пудів хліба та ще 13,5 млн пудів експортовано за кордони СРСР. Аби експорт не здавався аморальним, Москва оголосила, що врожай 1922 повністю припинив голод. У жовт. 1922 комісії допгол були переймен. в комісії для боротьби з наслідками голоду (наслідгол). Пріоритетним напрямком їх діяльності стала вироб. допомога сел. г-вам. Відповідну спрямованість за пропозиціями укр. уряду УСРР набула й допомога іноз. благодійницьких орг-цій. Найбільшу допомогу надав єврейс. розподільчий комітет Джойнт. Безкоштовні їдальні були залишені для голодуючих дітей і безробітних пром. центрів республіки. Продовольча позика селянам у розмірі 5,8 млн пудів зерна та насіннєва у обсязі ще 4,2 млн пудів не покривали хлібного дефіциту, що виник унаслідок зернового експорту. Недостатнє продовольче забезпечення нас. неврожайних місцевостей призвело до повторення голоду, хоча і в меншому розмірі, ніж у попередньому році. Взимку 1922 на пд. України голодувало бл. 2 млн дітей, з яких допомогу отримувала лише половина (943,5 тис. осіб).