Бібліографічне посилання: Хойнацька Л.М. ГОЛОВАЧОВ Олександр Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Golovachov_O (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОЛОВАЧОВ Олександр Олексійович (10.12(27.11).1909–06.03. 1945) – військовик, гвардії полковник (1943). Двічі Герой Рад. Союзу (1944, 1945). Н. в с-щі Любохна (нині с-ще міськ. типу Брянської обл., РФ). Закінчив Об'єднану військ. шк. ім. ВЦВК (1932). Брав участь у походах військ. частин Червоної армії (див. Радянська армія) у Зх. Україну і Зх. Білорусь (1939), у радянсько-фінляндській війні 1939–1940. У черв. 1941 – капітан. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 – нач. штабу полку, нач. штабу партизан. загону Брянської обл., командир стрілец. полку. Від серп. 1942 – командир 52-ї (пізніше 23-ї гвард.) мотострілец. бригади на Зх. фронті і Першому Українському фронті. Двічі Герой Рад. Союзу – за вміле командування бригадою при форсуванні р. Вісла (1944) і при прориві оборони ворога у Верхній Сілезії (нині в межах Польщі) та форсуванні р. Одер (1945). Загинув у бою в м. Лаубин (нині м. Любань, Польща). Похований у м. Васильків.