ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ

  Бібліографічне посилання: Гурбик А.О. ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Golovnyj_viysk_trybunal (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ

ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ – найвищий апеляційний суд для шляхетських судів Великого князівства Литовського (ВКЛ). Ств. у рамках суд. реформи, рішення щодо проведення якої було ухвалено Варшавським вальним сеймом 1578. Остаточно затверджений вальним сеймом у Варшаві 1581. Г.Л.т. діяв на основі статуту (спочатку існував у рукописній формі, а 1586 вийшов друком у м. Вільно (нині м. Вільнюс) староукр. мовою; від 1614 з'явилася польськомовна ред. статуту), який включав вступ, 20 артикулів і заключну ч. Осн. правовим джерелом для Г.Л.т. були Статути Великого князівства Литовського 1566 та 1588. Судді Г.Л.т. (депутати, трибуналісти) – загалом 46 осіб – обиралися щорічно (2 лют.) на повітових трибунальських сеймиках (по 2 у кожному повіті). Повторно тих самих трибуналістів можна було обирати лише через 2 роки після завершення їхніх суддівських повноважень. Рішення Г.Л.т. ухвалювалися більшістю голосів і вважалися остаточними (рівними за юрид. силою з вироками великокнязівських та сеймових судів). Юрисдикції трибуналу підлягало все ВКЛ за винятком Жемайтії (істор. обл., нині в складі Литви), для якої гарантувалося створення власного трибуналу. 1588 Жемайтія теж перейшла під юрисдикцію Г.Л.т. і щорічно обирала до його складу трьох своїх депутатів. Спочатку суд. засідання Г.Л.т. відбувалися в чотирьох містах – Вільно, Троках (нині м. Тракай, Литва), Новогрудку (нині м. Гродно), Мінську (нині обидва – міста в Білорусі), а згодом лише в двох – Вільно та поперемінно або в Новогрудку, або в Мінську. Г.Л.т. мав значний авторитет у шляхти ВКЛ. На його засіданнях головували визнані правознавці (зокрема, вел. канцлер литов. Лев Іванович Сапіга (див. Сапіги): 1604, 1624, 1630). З часом негативною стороною діяльності Г.Л.т. стало незадовільне виконання його рішень на місцях, контроль за виконанням яких від 1601 було покладено на повітові суди (земські суди та гродські суди).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Трибунал обывателям Великого княжества Литовского. "Временник императорского Московского общества истории и древностей российских", 1857, кн. 25
  2. Ясинский М.Н. Очерки по истории судоустройства в Литовско-Русском государстве. Главный Литовский Трибунал, вып. 1. К., 1901
  3. Леонтович Ф. Центральные судебные учреждения в Великом княжестве Литовском до и после Люблинской унии. "Журнал Министерства юстиции", 1910, № 2
  4. Лаппо И.И. Великое княжество Литовское во второй половине XVI столетия. Литовско-Русский повет и его сеймик. Юрьев, 1911
  5. Janulaitis A. Vyriausiasis Lietuvos Tribunolas XVI–XVIII a. Kaunas, 1927
  6. Lappo J. Iš Vyriausiojo Lietuvos Tribunolo istorijos. Kaunas, 1932
  7. Raudeliúnas V., Wisner H. Z dziejów Trybunału Wielkiego Księstwa Litewskiego 1581–1648. "Kwartalnik Historyczny", 1986, r. 93, Nr. 4
  8. Lietuvos Tribunolo Sprendimai 1583–1655. В кн.: Parenge V.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ГРОДСЬКИЙ СУД
  • ПОВІТ
  • САПІГИ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СТАТУТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО 1529, 1566, 1588
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВАРШАВА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС
  • ЗЕМСЬКІ СУДИ

  • Пов'язані терміни:
  • МАРШАЛОК
  • НОВОГРУДОК - НОВГОРОД ЛИТОВСЬКИЙ
  • ПЕЛГЖИМОВСЬКИЙ ЕЛІАШ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • СТЕФАН БАТОРІЙ
  • ТРИБУНАЛЬСЬКІ СУДИ
  • ВІЛЬНЮС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)