ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГОЛУВКО ТАДЕУШ-ЛЮДВІК

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ГОЛУВКО Тадеуш-Людвік [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Goluvko_T (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОЛУВКО ТАДЕУШ-ЛЮДВІК

ГОЛУВКО Тадеуш-Людвік (Hołówko Tadeusz Ludwik; псевдоніми – Киргиз, Отфіновський, Городинський; криптоніми – Г-ко т. /Н-ко Т./; 17.09.1889–29.08. 1931) – польс. політик, військовик, дипломат, публіцист, соратник і послідовник Ю.Пілсудського, речник польс.-укр. порозуміння. Н. в м. Семипалатинськ (нині місто в Казахстані) в родині польс. засланця, учасника польського повстання 1863–1864. Закінчив г-зію в м. Вєрний (нині м. Алмати, Казахстан). Від 1909 навч. на природничому ф-ті Петерб. ун-ту, брав участь у нелегальних польс. орг-ціях, вступив до Польс. партії соціалістичної (ППС). 1911 заарештований, 1912 звільнений із забороною навчатися в Російській імперії. Виїхав до Австро-Угорщини, навч. в Краківському університеті. 1913 відновив навчання у Петерб. ун-ті (ф-т права). На початку Першої світової війни виїхав до Варшави, брав участь у створенні Польської організації військової (ПОВ). Після здобуття Варшави німцями в серп. 1915 ув'язнений. Після звільнення в серед. 1916 виконував обов'язки кер. політ. реферату (сектору) ПОВ у Варшавському окрузі. 1917–18 співред. тижневика "Rząd i Wojsko", органу ПОВ. У лютому 1918 направлений до України та Росії, проводив переговори у зв'язку з організацією Армії Галлера. В квіт. 1918 як політемісар ЦК ППС вів у Москві переговори в справі спільних дій проти німців. Після відродження Польщі працював в органі ППС "Robotnik", 1919 очолював пресовий від. Мін-ва праці та сусп. опіки. Від 1921 був гол. ред. час. "Trybuna", з 1923 співпрацював із час. "Droga". Од груд. 1925 очолював Інститут дослідження національних справ у Варшаві. Від берез. 1927 – нач. Сх. від. МЗС Польщі. Обраний до сейму 1930, пішов із посади в МЗС. Діяльний учасник формування політики Польщі щодо нац. меншин, виступав за створення незалежної України (без Східної Галичини) на федеративних засадах із Польщею. Ідеолог руху за надання українцям територіальної автономії у межах Польс. д-ви. Брав активну участь у переговорах з представниками нац. меншин, насамперед з українцями. Убитий в м. Трускавець. Справжніх убивць Г. не було знайдено. Теракт приписували бойовикам Організації українських націоналістів В.Біласу і Д.Данилишину. За новітніми даними (Ю.Киричук), замах вчинив Р.Шухевич. ОУН нібито закидала Г. духовне роззброєння укр. суспільства й поширення угодовських настроїв. Існують й ін. версії, напр.: убивство здійснила "якась польська шовіністична кліка" за допомогою агентури польс. поліції в ОУН (І.Кедрин). Вірогіднішою є точка зору В.Бончковського, що вбивство Г. здійснила "совєтська агентура" в ОУН, подібно до того, як та сама зацікавлена сторона усунула С.Петлюру. За оцінкою В.Бончковського, "з крові Голувки" постав "Biuletyn Polsko-Ukraiński".

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Oficer polski. Warszawa, 1921
  2. Kwestia narodowościowa w Polsce. Warszawa, 1922; 1927
  3. Co robotnik polski zdobył przez niepodległość? Warszawa, 1923
  4. Minimalny program polityki polskiej we Wschodniej Galicji i na tzw. "kresach". "Droga", 1924, nr. 10
  5. Przez dwa fronty: Ze wspomnień emisariusza politycznego z 1918 roku, cz. 1–2. Warszawa, 1931
  6. Ostatni rok. Warszawa, 1932
  7. Tadeusz Hołówko o demokracji, polityce i moralności życia publicznego. Warszawa, 1999.
Література:
  1. Paprocki S.J. Śp. T.Hołówko wobec problemów narodowołciowych. "Sprawy Narodowołciowe", 1931, nr. 4/5
  2. Bączkowski W. Sprawa ukraińсska. "Kultura", 1952, N 7/8 (57/58)
  3. Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів, т. I (1920–1939). Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк, 1968
  4. Книш З. Городок. Торонто, 1973
  5. Кедрин І. Життя – події – люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976
  6. Nałęcz T. Polska Organizacja Wojskowa 1914–1918. Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź, 1984
  7. Werschler I. Z dziejów obozu belwederskiego: Tadeusz Hołówko, życie i działalność. Warszawa, 1984
  8. Torzecki R. Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923–1929. Kraków, 1989
  9. Стемпень С. Поляки й українці в II Речі Посполитій: спроба діалогу. В кн.: Польсько-українські студії, т. 1. Україна–Польща: Історична спадщина і суспільна свідомість: Матеріали Міжнар. наук. конф., Кам’янець-Подільський, 29–31 трав. 1992 р. К., 1993
  10. Paruch W. Od konsolidacji państwowej do konsolidacji narodowej: mniejszości narodowe w myśli politycznej obozu piłsudczykowskiego (1926–1939). Lublin, 1997
  11. Комар В.Л. "Українське питання" в політиці урядів Польщі (1926–1939 рр.). "УІЖ". 2001, № 5
  12. ŁЈossowski P. Dyplomacja polska 1918– 1939. Warszawa, 2001
  13. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002
  14. Політичний терор і тероризм в Україні. XIX–XX ст.: Історичні нариси. К., 2002.

Посилання:
  • АРМІЯ ГАЛЛЕРА
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БІЛАС ВАСИЛЬ
  • БОНЧКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
  • МЕНШОВИКИ
  • МОСКВА
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПІЛСУДСЬКИЙ ЮЗЕФ-КЛЕМЕНС
  • ПОЛЬСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ШУХЕВИЧ РОМАН ОСИПОВИЧ
  • СХІДНА ГАЛИЧИНА
  • ТРУСКАВЕЦЬ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВАРШАВА

  • Пов'язані терміни:
  • БІЛАС ВАСИЛЬ
  • ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
  • КОССАК ЗЕНОН
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПІЛСУДСЬКИЙ ЮЗЕФ-КЛЕМЕНС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)