Бібліографічне посилання: Попок А.А. ГОРОВИЙ Петро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gorovy_P (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОРОВИЙ Петро Іванович (1881–03.01.1939) – громад. діяч на Далекому Сході (див. Далекосхідні поселення українців). Н. на х. Горових Гадяцького пов. Полтав. губ. 1898 прибув до Маньчжурії (істор. назва пн.-сх. ч. Китаю), де працював машиністом паровоза. В лют. 1918 обраний чл. Маньчжурської укр. окружної ради. Делегат 4-го Укр. далекосх. з'їзду від Маньчжурської окружної ради (жовт. 1918). Один із організаторів та голова центр. правління укр. далекосх. крайового кооперативу "Чумак" (1918–22). Учасник 2-ї сесії Укр. далекосхідної крайової ради, яка всупереч забороні колчаківської влади прийняла "Конституцію національно-культурної автономії (самоуправління) українців на Далекому Сході" (трав. 1919). В груд. 1920 – голова комісії з організації Укр. далекосх. видавничого т-ва ім. Т.Шевченка. Кер. ініціативної групи зі створення на Далекому Сході укр. нац. к-тів. Заарештований 26 листоп. 1922. На Читинському процесі 1924 засуджений до смертної кари, заміненої на 10 років ув'язнення за антирад. діяльність. Гол. звинувачення – співпраця з отаманом Г.Семеновим: отримання від останнього 1920 грамоти, якою проголошувалася нац.-культ. автономія для укр. нас. Далекого Сходу, та матеріальної допомоги на підтримку діяльності укр. орг-цій. Після звільнення з ув'язнення (1932) втік до Маньчжурії. Намагався організувати укр. вид-во та театр у м. Харбін. П. у Харбіні, заповівши все своє майно місц. укр. нац. колонії.