ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГРЕКОВИЧ АНТОНІЙ

  Бібліографічне посилання: Сас П.М. ГРЕКОВИЧ Антоній [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grekovych_A (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРЕКОВИЧ АНТОНІЙ

ГРЕКОВИЧ Антоній (р. н. невід.–15.02.1618) – вікарій (лат. vicarius – намісник) київ. унійного митрополита (1609–18). Н. в м. Рогатин, імовірно, був сином Федора Грека – відомого діяча Рогатинського братства (див. Братства). 1598 висвячений на архідиякона церкви св. Трійці Дерманського Свято-Троїцького монастиря. 1605 очолив школу Віленського братства. Згодом звинувачений в аморальних стосунках з однією з черниць. Мабуть, побоюючись покарання, перейшов із православ'я в унійство (див. Берестейська церковна унія 1596). Увійшов у довір'я до унійного митрополита І.Потія, 1609 став його намісником у Києві, а також ігуменом Видубицького Свято-Михайлівського монастиря й унійним протопопом. Г. розгорнув у Києві активну діяльність, спрямовану на підпорядкування правосл. духовенства владі І.Потія. Це викликало рішучий опір київ. правосл. священиків, а також мирян, насамперед представників козацтва. 1610 козаки засудили дії Г. в протестації, що була записана до Київ. гродських книг, і в листі запороз. гетьмана Г.Тискиневича до київ. підвоєводи (це були одні з перших писемних документальних свідчень про правосл. політ. орієнтацію запороз. козацтва). Того ж року один із козаків учинив замах на Г. Відчуваючи хиткість свого становища, надалі намагався уникати гострої конфронтації з православними. Однак 1618 спробував поширити свою владу на Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир (королів. привілей на нього унійна сторона отримала 1612). Це спричинилося до того, що козаки схопили його і втопили в ополонці на Дніпрі навпроти Видубицького монастиря.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Chodynicki K. Kościół prawosławny a Rzeczpospolita Polska. Zarys historyczny. 1370–1632. Warszawa, 1934
  2. Мицько І.З. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (1576–1636). К., 1990
  3. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 1–2. К., 1990
  4. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 6–7. К., 1995.

Посилання:
  • БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 Р.
  • БРАТСТВА
  • ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГЕТЬМАН
  • КОЗАЦТВО
  • КИЄВО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВ
  • ПОТІЙ ІПАТІЙ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПРОТЕСТАЦІЯ
  • РОГАТИН
  • ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКІЇ МОНАСТИР У КИЄВІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)