ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГРОМАДА

  Бібліографічне посилання: Гурбик А.О. ГРОМАДА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gromada (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРОМАДА

ГРОМАДА, община – стійка, здатна до самовідтворення форма соціальної організації людей, для якої характерні (різного ступеня) колективна власність на засоби вир-ва, історично сформований тип самоврядування, суспільна та ідеологічна єдність (спільні збори, обряди, культові споруди та ін.), а також функції захисту, регулювання землекористування й виробничо-матеріальних відносин. У різних формах такий тип організації людей існував в усіх народів. Виник за первісного суспільства як організація спільного господарювання кровних родичів. Протягом 6–9 ст. на укр. землях виділяються три стадіальні види Г.: великосімейна, територіально-великосімейна і територіальна Г. Великосімейна Г. складалась із великих патріархальних сімей, які оселялися на незначній відстані одна від одної і зберігали родинну єдність. Територіально-великосімейна Г. об'єднувала різнотипні сім'ї – переважно патріархальні, а також невеликі нерозділені та моногамні, які були розосереджені по тер. громади на значній відстані і стосунки між якими визначались не лише родинними зв'язками, а й необхідністю проживання на спільній тер. (сусідські, територіальні зв'язки). Територіальна Г. складалася здебільшого з невеликих нерозділених і моногамних і частково з великих патріархальних сімей, які всі разом проживали на одній тер. і підтримували сусідські стосунки.

За раннього середньовіччя основною формою незалежної Г. виступала верв (давньорус. сільс. община). Паралельно, починаючи від 10–11 ст., існували залежні від замків Г. князівських сіл та посадські Г. давньорус. міст. У 14–16 ст. важливою формою Г. в Україні були Г.-волості, які складалися як з окремих великих дворищ, у кожному з яких мешкала широка нерозділена сім'я, так і з їхніх об'єднань – селищ і сіл-громад, що сформувались у старих поселеннях волості. (Такі Г. можна вважати тер.-адм. одиницями – див. Громада поземельна). Волосна форма Г. синхронно була поширена в Росії (в центр. р-нах – до серед. 16 ст.; на пн. та пн. сх. – до серед. 17 ст.) та Білорусі (до кін. 16 ст.). У заг.-європ. контексті Г.-волость типологічно була близька до Г. Скандинавії. Для даного типу територіальної Г. була характерна значна управлінська, судова й фіскальна автономія у поєднанні з регулюванням землекористування та режиму с.-г. виробництва.

Протягом 16 ст. у ході трансформації Г.-волості осн. формою територіальної Г. стає окреме багатодвірне село (дольового і подворищного типів), яке складалося переважно з односімейних дворогосп-в (димів, домів, подим'їв). У складі Г. окремого села продовжували частково зберігатися великосімейні дворища, які в межах окремих кутків чи вулиць відтворювали у мікромасштабі сільську Г. (власне самоуправління, звичаї, культ предків тощо).

Суть еволюції дворищного ладу в Україні полягала в перетворенні дворищ (та їхніх груп) – складових частин волосної форми Г. – в дольові та подвірні (подворищні) Г. багатодвірних сіл. Перехідною формою від напіврозділеного дворища Г.-волості до Г. багатодвірного села були відомі з 15 ст. сябринні Г. (переважно дольового типу; див. Сябри). У 17–18 ст. сябринні Г. були поширені в Лівобережній Україні та Слобідській Україні й створювалися переважно вже штучним шляхом із сусідніх дворогосп-в для освоєння цілини. Ін. формами територіальної Г. в даному регіоні також були сел. Г. та козац. т-ва (багатодвірних сіл), а в пд. і центр. р-нах Лівобережжя зустрічалися й волосні Г.

Протягом 17–18 ст. еволюція укр. територіальної Г. відбувалася шляхом її перетворення на додаток до помісної системи. З розвитком капіталіст. відносин Г. та громад. землеволодіння поступово розпадалися й остаточно були підірвані столипінською аграрною реформою.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Иванишев Н.Д. О древних сельских общинах в Юго-Западной России. К., 1863
  2. Лучицкий И.В. Общинное землевладение в Малороссии. "Устои", 1882, № 7
  3. Його ж. Малороссийская сельская община и сельское духовенство в XVIII в. "Земский обзор", 1883, № 6
  4. Багалей Д.И. Займанщина в Левобережной Украине в XVII и XVIII ст. "Киевская старина", 1883, № 12
  5. Ефименко А.Я. Дворищное землевладение в Южной Руси. "Русская мысль", 1892, кн. 4–5
  6. Ковалевский М. Общинное землевладение в Малороссии в XVIII в. "Юридический вестник", 1885, № 1
  7. Довнар-Запольский М. Очерки по организации западно-русского крестьянства в XVI в. К., 1905
  8. Владимирский-Буданов М.Ф. Формы крестьянского землевладения в Западной России XVI в. К., 1911
  9. Бойко І.Д. Селянство України в другій половині XVI – першій половині XVII ст. К., 1963
  10. Лаптин П.Ф. Община в русской историографии последней трети XIX – начала XX в. К., 1971
  11. Гошко Ю.Г. Населення Українських Карпат XV–XVIII ст. К., 1976
  12. Герасименко Н.О. Стан вивчення общинного землеволодіння селян і рядових козаків на Лівобережній Україні в XVIII ст. "УІЖ", 1986, № 7
  13. Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. К., 1986
  14. Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине XVIII в. К., 1986
  15. История крестьянства в Европе, т. 2. М., 1986
  16. Тимощук Б.А. Восточнославянская община VI–X вв. н.э. М., 1990
  17. Колесников А.Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья. Опыт социальных реконструкций в археологии. К., 1993
  18. Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998
  19. Hurbyk A. Wspоlnota wiejska na Ukrainie w XIV–XVIII. Ewolucja podstanowych form społeczno-terytorialnych. "Przegląd Historyczny", 1999, t. 90, z. 1.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДВОРИЩЕ
  • ДИМ
  • ГРОМАДА ПОЗЕМЕЛЬНА
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • СЯБРИ (СПІВВЛАСНИКИ, СПІВУЧАСНИКИ, ПАЙОВИКИ, ПРИЯТЕЛІ)
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА
  • ВЕРВ
  • ВОЛОСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ҐАЛАҐАН ГРИГОРІЙ ПАВЛОВИЧ
  • ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ГРОМАДА ПОЗЕМЕЛЬНА
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • ЛОСЬ ФЕДІР ЄВДОКИМОВИЧ
  • НАРОДОВЦІ
  • НОВИЦЬКИЙ ОЛЕКСА ПЕТРОВИЧ
  • ОБЩИНА
  • ШУЛЬГИН ЯКІВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ШВЕЙЦАРІЯ
  • СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)