Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ГРОНДСЬКИЙ Самуїл [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grondsky_S (останній перегляд: 19.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРОНДСЬКИЙ (Grondski, Grądzki) Самуїл (20-ті рр. 17 ст.–бл. 1672) – польс. хроніст. Походив з польс. шляхетського роду Грондських герба "Равич", який осів на зх.-укр. землях. Здобув добру освіту, знав польс., лат., швед. та угор. мови. Служив як військовий, пізніше як дипломат Речі Посполитої. Разом із С.Любовидзьким брав участь у переговорах з Б.Хмельницьким під Львовом наприкінці жовт. 1655. Під час швед.-польс. війни ("Потопу") 1655–57 перейшов на бік швед. короля Карла Х Густава, за дорученням якого навесні 1656 їздив у м. Чигирин для укладання швед.-укр. союзу. Пізніше перейшов на службу до трансільванського кн. Ракоці Дєрдя II. У груд. 1656 брав участь у переговорах в угорському замку Раднот, які завершилися укладанням шведсько-трансільванського договору 1656 (див. також Українсько-трансільванський договір 1656), спрямованого насамперед проти Речі Посполитої, а 1657 – у поході трансільванського князя на Польщу. Після поразки Ракоці Дєрдя II вернувся до Трансільванії (істор. область на пн. зх. Румунії) і служив секретарем цього князя та його спадкоємця Михая I, який панував упродовж 1661–90.

Г. – автор латиномовної хроніки "Історія козацько-польської війни", завершеної бл. 1672. У ній відображені істор. події 1648–72, які відбувалися в Речі Посполитій та Україні, причому гол. увага приділялася історії національної революції 1648–1676. Гол. джерелом для написання пам'ятки була хроніка "Війна скіфо-козацька" Й.Пасторія, використовувалися також компіляції М.Голинського, різні документи, свідчення очевидців, зокрема І.Виговського, особисті спогади тощо. В своєму творі Г. робить цікаві істор. екскурси – згадуються, зокрема, козац. реформа короля Стефана Баторія (1578), повстання під кер-вом С.Наливайка, І.Сулими та ін. При висвітленні нац.-визвол. війни 1648–58 Г. часто відходить від оцінок, характерних для більшості польс.-шляхетських історіографів, іноді відверто симпатизує укр. повстанцям. Хроніка Г. містить у собі чимало цінних оригінальних звісток, які використовувалися істориками 17–20 ст., у т. ч. й українськими.