ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГУЛИК МОКІЙ СЕМЕНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Петренко Є.Д. ГУЛИК Мокій Семенович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gulyk_M (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГУЛИК МОКІЙ СЕМЕНОВИЧ

ГУЛИК Мокій Семенович (1728–1807) – військ. діяч. Н. в сім'ї укр. козацької старшини. 1755 став козаком Війська Запорозького, брав участь у російсько-турецькій війні 1768–1774, був поранений. Одним із перших вступив у волонтерні команди, що формувалися з колиш. запорожців, і 15 верес. 1787 отримав чин полкового осавула. Під час російсько-турецької війни 1787–1791 брав участь у мор. битвах під Очаковом, у штурмі фортеці на о-ві Березань, де знову був поранений. Певний час виконував обов'язки коменданта Березанської фортеці. Під час Ізмаїла штурму 1790 очолював авангард із 600 козаків, знову був поранений. За наказом кн. Г.Потьомкіна від 10 лют. 1791 нагороджений чином прем'єр-майора.

У берез. 1792 Г. був направлений з особливою командою козаків від Чорноморського козацького війська, що було розташов. на землях між річками Пд. Буг і Дністер, для огляду земель на Кубані й складання їх топографічного опису (завершив у лип. того самого року). Переселився на Кубань, півтора року служив на гол. Копильському кордоні полковником прикордонної варти. Від 6 трав. до 25 лип. 1795 був направлений як гол. депутат від чорномор. козаків для розмежування військ. земель від Кавказ. намісництва та Області Війська Донського.

26 берез. 1796 Г. призначений військ. осавулом. 1797 – один з організаторів придушення Перського бунту, вчиненого чорномор. козаками, які повернулися з походу в Персію (нині Іран). За дорученням отамана Т.Котляревського Г. від 16 серп. 1797 до 12 груд. 1798 "на месте главного начальника управлял войском с ревностью и усердием". 1799 вийшов у відставку.

П. на Кубані.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Екатеринодар–Краснодар 1793–1993. Два века города в датах, событиях, воспоминаниях… Материалы к Летописи. Краснодар, 1993
  2. Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997.

Посилання:
  • БЕРЕЗАНЬ, МІСТО
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ІЗМАЇЛА ШТУРМ 1790
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ТИМОФІЙ ТЕРЕНТІЙОВИЧ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КУБАНЬ
  • ОБЛАСТЬ ВІЙСЬКА ДОНСЬКОГО
  • ОЧАКІВ
  • ОСАВУЛ
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • ЖАЛУВАНА ГРАМОТА ЧОРНОМОРСЬКОМУ КОЗАЦЬКОМУ ВІЙСЬКУ 1792


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)