ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГУМАНІЗМ

  Бібліографічне посилання: Попович М.В. ГУМАНІЗМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gumanizm (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГУМАНІЗМ

ГУМАНІЗМ – 1) у вузькому значенні слова – явище к-ри епохи Відродження, що було пов'язане з низкою світоглядних трансформацій і полягало в новому ставленні до феномена людини. В центрі уваги гуманістів було поняття людськості (humanitas). У давніх римлян humanitas протиставилося barbaritas як римське – варварському. В реліг. свідомості середньовіччя humanitas протиставилося божественному (divinitas) як вищому і принципово відмінному від людського. Над уявленнями епохи патристики (2–8 ст.) домінували категорії істини та благодаті: згідно з ними, язичники не знають ні того, ні іншого, іудеям доступна істина чи Закон, дані Мойсеєм, але недосяжний їх сенс, християнам дані у вірі й істина (Закон), і благодать. Гуманісти по-новому трактують феномен людини – як образ Божий, і тому зіставляють Божественну благодать із людським і людяним, незважаючи на визнання ними гріховності людини. У проголошенні ідеологами ренесансного Г. людини гол. цінністю тварного світу бачимо й вивищення людської особистості, й життєрадісний індивідуалізм, нерідко поєднаний з нестримним егоїзмом, але завжди орієнтований на неминучість самостійних рішень і повної за них відповідальності. В к-рі Відродження місце анонімних тв. займає авторська творчість, особливою повагою користуються вчені й митці – "універсальні люди". Це знаходило вияв навіть у модах епохи – професійний одяг вченого – плащ, схожий на тогу, поширюється серед світської еліти, в т. ч. у монархів. Письменники-гуманісти трактують humanitas як ученість, як схильність до шляхетних мист-в та як доброзичливість щодо ін. людей. Відповідно в Салютаті, в Леонардо Бруні humanitas розуміється як к-ра і протиставляється, з одного боку, відсутності освіти – варварству (barbaritas), з ін. – відсутності моральності й благородства, тобто дикості (feritas). Марсіліо Фічіно дав платоністське обґрунтування небесного походження людяності, виходячи з поняття людини як "родової ідеї"; поєднання людської та Божественної природи призвело до перевороту в філос. та теологічному розумінні тварного і Божественного. Не пориваючи з ідеологією католицизму, гуманісти епохи Відродження радикально змінюють уявлення про способи єднання смертного і тварного індивіда з трансцендентним, надіндивідуальним світом духовності ("Небесним світом") та світом Божого буття. Зникає принципова відділеність тварного людського світу від духовного і Божого. Мист-во більше не натякає символічними засобами на світ неземних об'єктів – воно прагне показати в образах людського світу те особливе світло, яке робить тварне буття частиною Божественного цілого. Бог-Отець з'являється на полотнах майстрів у вигляді могутнього старця, а Мадонна (Богородиця) вражає своєю жін. красою. Божественна історія світу стає людською історією, розкриває те, що релігія називала Божим задумом. Філософія Г. знайшла свій подальший розвиток в ідеологів Реформації, але їй залишилося місце і в офіц. ідеології катол. церкви. Письменник-гуманіст пізнього Відродження Еразм Роттердамський знайшов підтримку у Рим. престолу (див. Ватикан) й мав звання д-ра теології. Розвиток протестантизму поставив перед катол. церквою проблему визнання співіснування світських культ. форм із суто церк., а разом з тим проблему визначення ставлення до ідеології Г. Всупереч консерваторам, що відстоювали необхідність повернення до середньовічної аскези, Контрреформація після Тридентського собору 1545–63 зберегла осн. позиції концепції людини як образу Божого і розвинула їх у к-рі бароко;

2) у широкому значенні – культ. і соціально-політ. орієнтація на вищу цінність людини, людської особистості.

дата публікації: 2004 р.

Посилання:
  • БАРОКО
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • КОНТРРЕФОРМАЦІЯ
  • ПАТРИСТИКА
  • ПРОТЕСТАНТИЗМ
  • РЕФОРМАЦІЯ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  • ВАРВАРСТВО
  • ВАТИКАН
  • ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕМОКРАТІЯ
  • ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ
  • ЄЗУЇТИ
  • ФЕОДАЛІЗМ
  • ГЕОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА
  • ІТАЛІЯ, ІТАЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • КЛАСИЦИЗМ
  • КЛУБИ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ В УРСР У 1960-Х РР.
  • КОВАЛИНСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • МЕДІЄВІСТИКА
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • НОВА ІСТОРІЯ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • ПРОСВІТНИЦТВО
  • СКОРИНА ФРАНЦИСК
  • СОЦИНІАНСТВО, АНТИТРИНІТАРИЗМ
  • СТАТУТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО 1529, 1566, 1588
  • ТАРАСЕВИЧ ОЛЕКСАНДР
  • ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС
  • ВІЛЬНІ МИСТЕЦТВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)