ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІГУМЕН

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ІГУМЕН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Igumen (останній перегляд: 24.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІГУМЕН

ІГУМЕН (від грец. ήγούμενος– який веде, йде попереду) – 1) сан ченця, наступний після ієродиякона та ієромонаха; 2) у правосл. церкві (див. Православ'я) настоятель монастиря, голова Духовного собору ("собору старців") – керівничого органу у великих чол. монастирях. (У жін. монастирях – ігуменя.) Як правило, І. призначалися чи обиралися на рік (як на Афоні), або й пожиттєво з найавторитетніших членів братії. І. керує всіма сферами діяльності монастиря: забезпечує організацію богослужінь і чернечого послуху; здійснює контроль над дотриманням норм монастирського статуту, вирішує екон. та кадрові питання, забезпечує збереження монастирських звичаїв і традицій тощо.

У давнину "ігуменом", на відміну від настоятеля монастирів 1–2 класів (архімандрит), називали настоятеля будь-якого ін. монастиря. І. при богослужіннях одягався у звичайну чернечу мантію та набедренник, а архімандрит – у мантію із "скрижалями", мав наперсний хрест, палицю й митру. Первісно І. призначали засновники монастирів (св. Антоній Печерський поставив першим ігуменом Києво-Печерського монастиря (див. Києво-Печерська лавра) св. Варлаама), пізніше їх обирала монастирська братія (у катол. церкві – капитула), передаючи право на затвердження засновникові монастиря або єпископові, часом князеві чи гетьманові. Пізніше, особливо після підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові І. переважно призначалися вищою церк. владою.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Макарий (Булгаков). История Русской Церкви, кн. 2. М., 1994
  2. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) Українське монашество. К., 2004
  3. Його ж. Свята Почаївська лавра. К., 2005.

Посилання:
  • АФОН
  • АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
  • АРХІМАНДРИТ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • ПРАВОСЛАВ'Я

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРНЕЦТВО, ЧЕРНЕЦТВО В ХРИСТИЯНСТВІ
  • ІОВ ПОЧАЇВСЬКИЙ
  • ХОЖДЄНІЄ ІГУМЕНА ДАНИЇЛА
  • ХРОНІКА КИЄВО-МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ
  • ПОЛТАВСЬКИЙ ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СОФІЙСЬКИЙ МОНАСТИР У КИЄВІ
  • СОФРОНІЇВСЬКИЙ МОНАСТИР, СОФРОНІЄВО-МОЛЧЕНСЬКА ПЕЧЕРСЬКА ПУСТИНЬ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
  • СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ БАКОТСЬКИЙ МОНАСТИР
  • УНІВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)