ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІМПІЧМЕНТ

  Бібліографічне посилання: Кононенко Н.В. ІМПІЧМЕНТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Impichment (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІМПІЧМЕНТ

ІМПІЧМЕНТ (від старофранц. – empeechement – осуд, обвинувачення) – одна з форм індивідуальної політ. відповідальності посадових осіб д-ви (урядовців чи президента) перед представницьким органом, яка поєднується із суд. відповідальністю за межами парламенту.

Процедура І. від початку і до повного завершення може відбуватися або виключно в межах парламенту (напр. у Великій Британії, де палата громад формулює звинувачення, а палата лордів на основі такого звинувачення виносить остаточне рішення), або із залученням суд. гілки влади, як це має місце в політ. системах президентської республіки в США та президентсько-парламентської у Франції. Так, конгрес США звинувачує та розслідує, а сенат приймає рішення про відставку урядовця чи президента; якщо в діях посадової особи є склад кримінального злочину, то його справа, за рішенням сенату, далі передається на розгляд звичайного суду. У Франції звинувачення пред'являється двома палатами парламенту, а остаточне рішення в справі урядовця чи президента приймає вищий суд д-ви.

Після проголошення держ. незалежності України 24 серп. 1991 у Конституцію 1978 було внесено зміни та доповнення, якими було запроваджено посаду Президента України та введено процедуру його зміщення з посади в разі порушення ним Конституції чи законів України, хоча сам термін "імпічмент" не був запроваджений до вжитку. Ініціатором відставки міг бути лише Конституційний Суд України, а Верховна Рада України мала підключатися до цього процесу тільки після підготовки висновку Конституційним Судом України.Конституцією України 1996 (ст. 111) передбачено механізм І. для Президента України (у разі вчинення ним держ. зради або ін. злочину). При цьому питання про усунення президента з посади шляхом І. ініціює більшість від конституційного складу ВР України. Далі парламент створює тимчасову спец. слідчу комісію, на підставі висновків якої ВР України (не менш як ²/3 від її конституційного складу) ухвалює рішення про звинувачення Президента України. Потім справа передається до Конституційного Суду України, який має вивчити конституційність процесу розслідування, і Верховного Суду України, який повинен надати висновок про те, що в діях, в яких звинувачується Президент України, містяться ознаки держ. зради або ін. злочину. На підставі таких висновків ВР не менш як 3/4 від її складу ухвалює рішення про відставку Президента України з посади.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Конституція (Основний закон) УРСР із змінами і доповненнями. В кн.: Конституції незалежної України. К., 1995
  2. Конституція України. К., 1996.

Посилання:
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
  • ПАРЛАМЕНТ
  • ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

  • Пов'язані терміни:
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ 1996, ХРОНІКА ЗАКОНОДАВЧИХ РОБІТ ІЗ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ: 1997 – ПОЧАТОК 2008
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
  • ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)