ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІНОРОДЦІ

  Бібліографічне посилання: Касяненко Ю.Я. ІНОРОДЦІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Inorodci (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІНОРОДЦІ

ІНОРОДЦІ – у законодавстві Російської імперії термін, яким визначали підвладні царському уряду нац. групи, племена і народності з особливим правовим статусом. Цей статус визначався Положенням про інородців 1892, положеннями та правилами про управління окремими областями, Зводом законів про стани (1876), Статутом про управління інородців (1822) та деякими ін. нормативними актами. Згідно з ними І., зокрема, вважалися "самоїди" Архангельської губ., калмики, які кочували в Астраханській і Ставропольській губерніях, сибірські киргизи, буряти, якути, хакаси, ногайці, кочові і бродячі народи Сибіру, Казахстану і Закавказзя, євреї та деякі ін.

І. не ставали, ними народжувалися. Всі вони поділялися на категорії: кочові, бродячі та осілі. Осілі І. зрівнювалися в правах і в порядку управління з корінним нас., а кочові та бродячі І. нарівні із сільс. жителями утворювали окремий стан, який мав власну своєрідну систему управління. Статус кочових і бродячих народів був в основному схожим: вони користувалися, хоч і з певними відмінностями, одними й тими ж правами, особливістю яких була наявність для них деяких пільг з відбування держ. повинностей (військ., грошових тощо). Вони мали своє окреме управління. Так, інородницьке нас. Туркестанського краю адміністративно поділялося на волості, осіле – на сільські, кочівники – на аульні громади. Органами управління в них були відповідно сільс. схід або аульний з'їзд, волосний з'їзд виборних, волосний правитель, якого призначав губернатор; діяли також нар. суди.

Сибірські кочові І. в адм. відношенні поділялися на стійбища або улуси, в основі управління якими лежав принцип родового управління й які мали в управлінні своїх старост, виборних засідателів, степові думи і голів, гол. родоначальників, яких затверджував губернатор або генерал-губернатор. Ними управляли інородні управи (1822–1901), які діяли на основі Статуту про сибірських киргизів (1822) та Статуту про управління інородців (1822). Свої особливості в управлінні мали також калмики, що в адм. відношенні поділялися на кибитки, хотони, аймаки та улуси, де органами управління були відповідні сходи. Всі І. переважно перебували у підпорядкуванні мін-ва держ. маєтностей, а киргизи Внутрішньої орди – мін-ва внутр. справ.

Правовий статус євреїв відзначався обмежувальним характером. Цей статус обумовлювався не тільки нац. належністю, а й віросповіданням. Закон вимагав від євреїв приписки до одного із встановлених у д-ві станів, скажімо, купецького, цехового, міщанського, інакше з ними поводилися як із бродягами. Євреї повинні були мешкати в спеціально відведених для них місцевостях (смуга осілості, поза межами якої дозволялося перебувати лише тимчасово). Ця смуга проходила по територіях зх. та пд.-зх. губерній Рос. імперії. Хоч постанови з цього питання не мали абсолютної сили, закон (Статут про паспортну систему 1903) визначав, в яких саме губерніях євреям дозволялося жити. Зокрема, на тер. України це були Волинська, Подільська, Полтав., Катериносл., Таврійська, Херсон., Черніг. та Київ. (крім м. Київ) губернії. Тимчасовими правилами (1882) євреям було заборонено й у смузі осілості мешкати поза містами й містечками. Кожен єврей обов'язково мав зберігати за собою без зміни успадковане або на основі закону прийняте прізвище, в усіх публічних актах вживати рос. мову. Встановлювалися певні квоти прийому євреїв до вищих навч. закладів.

Упродовж століть склалося своєрідне внутр. право рос. І. (інородницьке право), засноване на нормах звичаєвого права.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Леонтович Ф.И. К истории права русских инородцев. Древний Монголо-калмыцкий или Ойратский устав взысканий. Одесса, 1879
  2. Положение об инородцах. СПб., 1892
  3. Коркунов Н.М. Русское государственное право, т. 1. СПб., 1899
  4. Свод законов о состояниях. В кн.: Свод Законов Российской Империи, т. 9. СПб., 1899
  5. Якушкин Е.И. Обычное право русских инородцев. Материалы для библиографического обычного права. М., 1899.

Посилання:
  • ГУБЕРНАТОР
  • КИЇВ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СМУГА ОСІЛОСТІ
  • ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО

  • Пов'язані терміни:
  • ІМПЕРІЯ
  • ОЛЕКСАНДР ІІІ
  • РОСІЯ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • СТОЛИПИНСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)