ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ

  Бібліографічне посилання: Петегирич В.М. ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Inst_ukrainoznavstva_NAN_Ukr (останній перегляд: 17.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ (до 1991, з перервою 1963–69, Ін-т сусп. наук АН УРСР, до 1993 – Ін-т сусп. наук АН України) – н.-д. установа в складі Національної академії наук України. Розташов. у Львові. Заснований 1951 як Ін-т сусп. наук АН УРСР (21 лют. – постанова РМ СРСР, 23 берез. 1951 – ухвала Президії АН УРСР, 24 берез. 1951 – постанова РМ УРСР) на базі львів. відділів академічних гуманітарних ін-тів, які з січ. 1940 об'єднали колиш. працівників розпущеного на той час Наукового товариства імені Шевченка. 20 січ. 1993 отримав назву Ін-т українознавства ім. І.Крип'якевича АН України (з 1994 – Ін-т українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України). Серед фундаторів ін-ту були І.Крип'якевич, М.Возняк (перший зав. від. укр. літ.), І.Свенціцький (перший зав. від. мовознавства), М.Смішко (перший зав. від. археології). В різний час в ін-ті працювали археологи О.Ратич, І.Свєшніков, О.Черниш, Ю.Захарук, В.Баран, А.Крушельницька, історики Я.Дашкевич, М.Івасюта, О.Карпенко, М.Кравець, літературознавці М.Деркач, Г.Нудьга, С.Щурат, мовознавці А.Генсьорський, Л.Гумецька, Я.Закревська, Р.Керст, економісти М.Герасименко, Г.Ковальчак. Під час створення ін-ту й пізніше парт. кер-во ставило перед ним завдання обґрунтовувати й поширювати офіц. ідеологічні догми, прославляти досягнення "комуністичного будівництва", боротися з "буржуазною" ідеологією. Проте така тематика не стала провідною для більшості науковців установи. Багато з них у складних умовах продовжували традиції НТШ, публікували істор. та лінгвістичні джерела, проводили археол. та діалектологічні експедиції. Використовуючи тимчасові послаблення цензурного контролю в період "хрущовської відлиги" (див. М.Хрущов), історики ін-ту ставили питання про досягнення укр. к-ри, підкреслювали її самобутній характер. Досліджувалася історія Галицько-Волинського князівства, Галицько-Волин. д-ви, діяльність братств, "Руської трійці", І.Франка та його однодумців. Видано монографію І.Крип'якевича про Б.Хмельницького, цикл праць А.Генсьорського про Галицько-Волинський літопис. Велика колективна монографія "Торжество історичної справедливості" (1968), попри ідеологізовану назву й обов'язкову на той час фразеологію, стала першим узагальнюючим нарисом історії західноукр. земель. Працівники ін-ту брали участь у написанні "Історії міст і сіл Української РСР" та низки колективних праць, що готувалися під кер-вом Ін-ту історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України). 1951–66 у складі ін-ту діяв від. економіки, де, серед ін. проблем, вивчалася історія нар. госп-ва і екон. думки (М.Герасименко, В.Огоновський, Г.Ковальчак). У від. філософії, що функціонував 1964–2000, досліджувалася історія філос. думки України (М.Кашуба, І.Паславський, І.Захара) і Польщі (М.Вєрніков), протестантизму на теренах України (В.Любащенко).

Негативно позначилося на роботі ін-ту перебування його 1963–69 у складі Львів. ун-ту, де ідеологічний контроль був більш жорстким, ніж в установах АН УРСР. Не раз ін-т ставав жертвою ідеологічних кампаній. У серед. 1960-х рр. припинено випуск серійних видань "З історії західноукраїнських земель", "Дослідження і матеріали з мови", "Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині". На поч. 1970-х рр. було звільнено групу працівників і заборонено розповсюдження бібліографічного покажчика співробітників ін-ту.

Наприкінці 1980-х рр. працівники ін-ту взяли участь у формуванні нових політ. і культ.-освіт. структур, виступили ініціаторами відновлення НТШ. Оскільки значна ч. науковців і раніше стояла на нац.-патріотичних позиціях, для них зміна тематики досліджень була не перебудовою, а подальшим розвитком започаткованих раніше студій. Так, від. нової історії України (зав. – Ф.Стеблій) отримав змогу без самоцензури писати на такі вже досліджувані ним теми, як діяльність Перемишльського нац.-реліг. гуртка М.Шашкевича та його однодумців, "Просвіти" (див. Просвіти), укр. політ. угруповань кін. 19 – поч. 20 ст. Від. новітньої історії (зав. – Ю.Сливка) започаткував джерельне вивчення заборонених у попередній період проблем. Підготовано й опубліковано праці про Союз визволення України (І.Патер), Західноукраїнську Народну Республіку (Ю.Сливка, М.Литвин, К.Науменко) і українсько-польську війну 1918–1919 (М.Литвин), праці про культ.-політ. життя 1939–66, а також про діяльність Української повстанської армії, дисидентський рух, польс.-укр. протистояння на Холмщині, Волині та в Галичині 1939–47 (Ю.Сливка та ін.). Від. історії середніх віків (зав. – Я.Ісаєвич) зосередився на дослідженнях історії Галицько-Волин. князівства, Галицько-Волин. д-ви, удільних князівств кін. 14–15 ст. та генеалогії Рюриковичів, Гедиміновичів і Чингізидів (Л.Войтович); розвитку культ. життя й мист-ва. Я.Книш опублікував фрагмент Іпатіївського літопису (це перша після 1915 знахідка літописного тексту), В.Александрович підготував узагальнюючі нариси історії мист-ва 13–18 ст., уперше здійснив мистецтвознавчий аналіз Холмської ікони Пресвятої Богородиці 12 ст. Були опубліковані праці Л.Войтовича "Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII–XVIII ст." (1996), "Князівські династії Східної Європи. Кінець 9 – початок 16 ст." (2001).

Зусиллями від. археології (зав. – О.Черниш, згодом – Л.Мацкевий) було досліджено унікальні житла доби середньогопалеоліту, встановлено факти безпосереднього заселення тер. Львова, починаючи з 5 ст., проведено комплексні археол.-екологічні дослідження пам'яток різних епох, виявлено берестяні грамоти 12 ст. у Звенигороді. Найцінніші знахідки експонуються в археол. музеї, відкритому при ін-ті 2001. Від. укр. мови (зав. – М.Чікало) став єдиним в Україні центром істор. лексикографії й одним із небагатьох осередків діалектології. Унікальними посібниками не лише для лінгвістів, а й для істориків та етнологів є "Словник староукраїнської мови 14–15 ст." (1977, 1978) і "Словник української мови 16 – 1-ї пол. 17 ст." (публікується окремими випусками з 1994). Діалектологи ін-ту ведуть етнолінгвістичні та культурологічні дослідження говірок Гуцульщини в Україні та Румунії, мовлення українців діаспори (див. Українська діаспора). Праці від. укр. літ. (зав. – М.Ільницький) про літ. як фактор нац. відродження є складовою ч. загальноінститутських досліджень нац.-культ. життя. Зокрема, опубліковано розвідки про давню літ. (Б.Криса), студії з франкознавства (Б.Якимович, Я.Мельник), праці про літ. процес і культ. життя в 20 ст. (М.Ільницький, Л.Сеник). Від. археології розгорнув спільні з польс. вченими комплексні археол. дослідження поселень і могильників. Деякі з тем, які розробляються в ін-ті (історія середньовічної к-ри, генеалогія, укр.-польс. взаємини, укр. діаспора, істор. словники), мають загальноукр. спрямування, ін. (політ. життя і к-ра 19–20 ст., діалектологія, археол. пам'ятки) розглядаються переважно на регіональному матеріалі, але також служать вирішенню загальнонац. та міжнар. проблем.

Результати досліджень, що ведуться співробітниками ін-ту, опубліковані в книгах М.Литвина, К.Науменка "Генералітет українських визвольних змагань" (1995), Б.Якимовича "Збройні сили України. Нарис історії", І.Чорновола "Польсько-українська угода 1890–1896 рр.: генеза, перебіг, наслідки", О.Аркуші "Галицький сейм" (усі – 1996), Я.Ісаєвича "Українське книговидання: витоки, розвиток, перспективи" (2002). Серед видань останніх років – колективна праця "Львів. Історичні нариси" (1996), зб. документів і матеріалів "Документи з історії запорізького козацтва 1613–1629" (1998), "Культурне життя в Україні. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр." (т. 1–3, 1996–2003), зб. статей і матеріалів "Іван Крип'якевич у родинній традиції, науці, суспільстві" (2001), колективна праця "Українська культура XIII – першої половини XVII ст." (2-й т. 5-томника "Історія української культури", 2001). Спільно зі вченими Польщі видається зб. "Перемишль і Перемиська земля протягом віків" (1996, 2001, 2003). Останнім часом ін-т приділяє особливу увагу процесам модернізації сусп-ва й к-ри України в контексті нац.-держ. розвитку країн Центр. та Сх. Європи.

На базі ін-ту створено Шашкевичівську комісію, проведено Міжнар. симпозіум "Іван Франко і світова культура" (1986), 2-й Міжнар. конгрес україністів (1993; на ньому президентом було обрано дир. ін-ту Я.Ісаєвича). Друкованими органами ін-ту є серійні вид.: "Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність" (з 1992), "Парадигма" (з 1998), "Історична та діалектна лексика" (з 1994), "Історичні та культурологічні студії" (з 2001).

В ін-ті ведуться наук. дослідження з таких гол. напрямів:

– вивчення історико-культ. спадщини як чинника формування етнічної та нац. самосвідомості, дослідження під цим кутом зору літ. процесу, розвитку сусп.-політ. та філос. думки;

– дослідження історії сусп.-політ. та нац.-визвол. руху на західноукр. землях у контексті загальноукр. і європ. соціально-екон., політ., культ., етноконфесійних процесів;

– опис й аналіз істор. та діалектної лексики, залучення результатів лексикографічних студій для вирішення істор. та культурологічних проблем;

– комплексне археол. дослідження матеріальної та духовної к-ри давнього нас. Зх. України.

Директори: О.Нестеренко (1951–53), І.Крип'якевич (1953–62), М.Смішко (в. о. 1962–64), М.Олексюк (1964–73), В.Чугайов (1973–81), М.Брик (1982–88), Ф.Стеблій (в. о. 1981–82, 1988–89), Я.Ісаєвич (з 10 листоп. 1989). Ін-т має б-ку й архів, де зберігається картотека з питань історії України М.Кордуби (бл. 50 тис. карток). Є аспірантура й докторантура, з 1994 діє спеціалізована вчена рада із захисту канд. і докторських дисертацій.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Наукові праці співробітників Інституту суспільних наук 1951–1969. Бібліографічний покажчик 1951–1969. Львів, 1970
  2. Нечиталюк М. "Честь праці". Академік Михайло Возняк у спогадах та публікаціях. Львів, 2000
  3. Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича Національної академії наук України: Наукова діяльність, структура, працівники. Львів, 2001
  4. Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Національної академії наук України. Бібліографія праць наукових співробітників 1990–2001. Львів, 2001
  5. Ісаєвич Я. Сторінки історії Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ. "УІЖ", 2002, № 4
  6. Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України в 2002 р. Львів, 2003.

Посилання:
  • БАРАН ВОЛОДИМИР ДАНИЛОВИЧ
  • БРАТСТВА
  • ЧЕРНИШ ОЛЕКСАНДР ПАНКРАТОВИЧ
  • ЧУГАЙОВ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ДАШКЕВИЧ ЯРОСЛАВ РОМАНОВИЧ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ГЕДИМІНОВИЧІ
  • ГЕНСЬОРСЬКИЙ АНТІН ІВАНОВИЧ
  • ГЕРАСИМЕНКО МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ГУЦУЛЬЩИНА
  • ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ІСАЄВИЧ ЯРОСЛАВ ДМИТРОВИЧ
  • ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
  • ІВАСЮТА МИХАЙЛО КИРИЛОВИЧ
  • КАРПЕНКО ОЛЕКСАНДР ЮХИМОВИЧ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХОЛМЩИНА
  • ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОВАЛЬЧАК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КРАВЕЦЬ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • МАТЕРІАЛИ І ДОСЛІДЖЕННЯ З АРХЕОЛОГІЇ ПРИКАРПАТТЯ І ВОЛИНІ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • НУДЬГА ГРИГОРІЙ
  • ОГОНОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ОЛЕКСЮК МИРОСЛАВ МИРОНОВИЧ
  • ПАЛЕОЛІТ
  • ПАСЛАВСЬКИЙ ІВАН
  • ПРОСВІТА (1868–1939)
  • РАТИЧ ОЛЕКСІЙ
  • РЮРИКОВИЧІ
  • РУСЬКА ТРІЙЦЯ
  • ШАШКЕВИЧ МАРКІЯН
  • СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • СТЕБЛІЙ Ф.
  • СВЄНЦІЦЬКИЙ ІЛАРІОН СЕМЕНОВИЧ
  • СВЄШНІКОВ ІГОР КИРИЛОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА (1918-1919)
  • УКРАЇНА: КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА, НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ ДЕРЖАВНІСТЬ
  • ВОЛИНЬ
  • ВОЗНЯК МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ
  • З ІСТОРІЇ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
  • ЗАХАРУК ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)
  • ЗВЕНИГОРОД, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА

  • Пов'язані терміни:
  • ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ
  • ІСАЄВИЧ ЯРОСЛАВ ДМИТРОВИЧ
  • ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ ТА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • КАРПЕНКО ОЛЕКСАНДР ЮХИМОВИЧ
  • КЛІОМЕТРІЯ, КЛІОМЕТРИКА
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОВАЛЬЧАК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КРАВЕЦЬ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА ЛАРИСА ІВАНІВНА
  • КУЛИЧІВКА, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
  • КУПЧИНСЬКИЙ ОЛЕГ АНТОНОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • МАРУНЧАК МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ
  • МАТЕРІАЛИ І ДОСЛІДЖЕННЯ З АРХЕОЛОГІЇ ПРИКАРПАТТЯ І ВОЛИНІ
  • МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНІСТІВ ТА МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ УКРАЇНІСТІВ
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • ПІВДЕННО-СХІДНИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ У ПЕРЕМИШЛІ
  • ПРОЦИК РОМАН СТЕПАНОВИЧ
  • ПРИЙМА
  • СЕЙБР-СВІТЛО – УКРАЇНСЬКО-АМЕР. ДОБРОЧИННИЙ ФОНД
  • ШАШКЕВИЧІАНА - ЖУРНАЛ
  • ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ (ЦДВР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)