ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Instytut_doslidzhen_nac_sprav (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ

ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ (Instytut Badań Spraw Narodowościowych) – наук. т-во. Ств. у груд. 1921 у Варшаві з метою вивчення становища нац. меншин та визначення шляхів розв'язання нац. проблем у 2-й Речіпосполитій. Ініціаторами створення ін-ту були: Ш.Ашкеназі, В.Вакар, М.Гандельсман, Т.Голувко, Л.Кшивіцкі, С.Стемповський та ін. 1922–23 діяльність т-ва обмежувалася влаштуванням дискусійних вечорів, згодом воно припинило роботу. Відновлено її в груд. 1925, значно активізувало свою діяльність після травневого перевороту 1926 Ю.Пілсудського. Відтоді І.д.н.с. зосереджувався на таких напрямах діяльності: 1) наук. праця – дослідження в галузі статистики, економіки, права, історії та ін., збирання матеріалів й публікації з проблем нац. меншин; 2) видавнича діяльність (часописи, книжки); 3) популяризація народознавства (доповіді й конференції); 4) надання наук. стипендій; 5) контакти з урядовими установами й громадськими орг-ціями, крайовими та закордонними, що займалися нац. проблемами. 1927–1939 ін-т друкував двомісячник "Sprawy Narodowościowe", видав понад 70 книжок і брошур. Найважливішим дослідницьким здобутком ін-ту в галузі радянології й народознавства став великий трактат М.Ковалевського "Національна політика у Совєтській Україні: Нарис еволюції стосунків у 1917–1937 рр." (1938).

У рамках ін-ту відбувалися публічні лекції укр. науковців: С.Томашівського – "Десять літ українського питання в Польщі" (12 квіт. 1929); М.Кордуби – "Польсько-українські стосунки у Х–ХIII ст." (15 груд. 1933) та їхніх польс. колег. Так, на запрошення ін-ту 14 трав. 1937 з публічною лекцією "Еволюція національної політики Совєтського Союзу" виступив польс. аналітик і коментатор подій в СРСР, моск. кореспондент (1932–1935) Polskiej Agencji Telegraficznej i "Gazety Polskiej" Я.-О.Берсон.

1931 в ін-ті започаткований постійно діючий Семінар з нац. проблем (Seminarium Narodowościowe), слухачами якого були студенти варшавських вузів, а серед викладачів й укр. професори – М.Ковалевський ("Засади совєтської національної політики"), Б.Лепкий ("Нарис історії української літератури"); Б.Ржепецький ("Економічне підґрунтя українського питання") та ін. За ухвалою заг. зборів дійсних членів ін-ту у берез. 1936 створено Комісію з дослідження становища поляків у СРСР, яка вивчала серед іншого: чисельність і розміщення поляків у СРСР, рел. життя, шкільництво, справу підручників й польс. правопису, пресу, правове становище, політику влади щодо поляків та ін.

Головами ін-ту були: С.Тугутт (1926–31), Л.Василевський (1931–36), Л.Коланковський (1936–39); дир. – Т.Голувко (1926–27); ген. секретарем – С.Папроцький (1926–39). 1932 ін-т налічував 48 дійсних членів, серед яких були й укр. вчені: І.Огієнко, Б.Ржепецький, Р.Смаль-Стоцький.

Ін-т співпрацював з ін. польс. та укр. інституціями й виданнями аналогічного спрямування: Ін-том дослідження новітньої історії Польщі ім. Ю.Пілсудського (Instytut Józefa Piłsudskiego Poświęcony Badaniom Najnowszej Historii Polski), Східним ін-том (Instytut Wschodni), Українським науковим інститутом у Варшаві, "Biuletynem Polsko-Ukraińskim" та ін. Спільно з цими інституціями 20 лют. 1937 у Варшаві відбулося урочисте засідання, присвячене пам'яті Л.Василевського.

І.д.н.с. формально був незалежною громад. інституцією, одначе його діяльність значною мірою фінансувалася різними урядовими установами 2-ї Речіпосполитої, зацікавленими в реалізації політ. програми прометеїзму, а ген. секретар ін-ту, С.Папроцький, одночасно працював у Президії Ради Міністрів.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Tomaszewski S. Dziesięć lat kwestii ukraińskiej w Polsce. Warszawa, 1929
  2. Томашівський С. Десять літ українського питання в Польщі. Переклад стенограми відчиту, уладженого "Інститутом дослідів національних справ" у Варшаві 12 квітня 1929. Львів, 1929
  3. Dziesięciolecie działalnoœci Instytutu Badań Spraw Narodowoœciowych 1922–1932. Warszawa, 1932
  4. Odczyt prof. M. Korduby. "BiuletyN Polsko-Ukraiński", 1933, Nr. 34/35, 24 grudnia
  5. Z Instytutu Badań Spraw Narodowoœciowych: "Stosunki polsko-ukraińskie w ww. X–XIII": Odczyt prof. M. Korduby. "Sprawy Narodowoœciowe", 1933, Nr. 6, listopad – grudzień
  6. Kowalewski M. Polityka narodowoœciowa na Ukrainie Sowieckiej: Zarys ewolucji stosunków w latach 1917–1937. Warszawa, 1938
  7. Ковалевський М. При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії. Іннсбрук, 1960
  8. Кедрин І. Життя – події – люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976
  9. Bączkowski W. Karta z historii stosunków polsko-ukraińskich: BiuletyN Polsko-Ukraiński. В кн.: Niepodległoœć: Rocznik, t. 19, 21, 24. Nowy York – Londоn, 1986–91
  10. Torzecki R. Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923–1929. Kraków, 1989
  11. Stępień S. Polska – Ukraina: 1000 lat sąsiedztwa. В кн.: Polska – Ukraina: 1000 lat sąsiedztwa, t. 1. Przemyœl, 1990
  12. Стемпень С. Поляки й українці в II Речі Посполитій: спроба діалогу. В кн.: Польсько-українські студії, т. 1: Україна – Польща: Історична спадщина і суспільна свідомість: Матеріали міжнародної наукової конференції, Кам'янець-Подільський, 29–31 травня 1992 р. К., 1993
  13. Його ж. Polacy – Ukraińcy: tradycje wspólnej przeszłoœci сzy œcieranie się racji narodowych? В кн.: Polska–Niemcy–Ukraina: Uwarunkowania, założenia i przesłanki wzajemnej współpracy. Rzeszów, 1996
  14. Kornat M. Sowietologia i studia wschodoznawcze w Polsce międzywojennej. "Zeszyty Historyczne", 2002, z. 140
  15. Його ж. Początki studiów sowietologicznych i wschodoznawczych w Polsce (1919–1939): Oœrodki badawcze, problemy, ludzie. "Polski Przegląd Dyplomatyczny". Warszawa, t. 2, nr 5/9, 2002
  16. Його ж. Polska szkoła sowietologiczna, 1930–1939. Kraków, 2003
  17. Potocki R. Polityka państwa polskiego wobec zagadnienia ukraińskiego w latach 1930–1939. Lublin, 2003
  18. Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004
  19. Zackiewicz G. Polska myœl polityczna wobec systemu radzieckiego, 1918–1939. Kraków, 2004.

Посилання:
  • АШКЕНАЗІ
  • BIULETYNIE POLSKO-UKRAINSKIM
  • ГАНДЕЛЬСМАН МАРЦЕЛІЙ
  • ГОЛУВКО ТАДЕУШ-ЛЮДВІК
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОВАЛЕВСЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЛЕПКИЙ БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • ОГІЄНКО ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ПІЛСУДСЬКИЙ ЮЗЕФ-КЛЕМЕНС
  • ПРОМЕТЕЇЗМ
  • РЖЕПЕЦЬКИЙ БОРИС
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ РОМАН СТЕПАНОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТЕМПОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • ТОМАШІВСЬКИЙ СТЕПАН ТЕОДОРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ В ВАРШАВІ
  • ВАРШАВА
  • ВАСИЛЕВСЬКИЙ ЛЕОН

  • Пов'язані терміни:
  • ГОЛУВКО ТАДЕУШ-ЛЮДВІК
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОВАЛЕВСЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЛЮБЛІНЕР СТЕФАН
  • РЖЕПЕЦЬКИЙ БОРИС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)