ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ

  Бібліографічне посилання: Павленко М.І. ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Internovani_formuvannja_ukr_galyc_armii (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ

ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ – військ. частини Української Галицької армії (понад 4 тис. осіб), що після поразки Західноукраїнської Народної Республіки у війні з Польщею (див. Українсько-польська війна 1918–1919) змушені були залишити укр. тер. і після відповідного затримання та роззброєння в Чехословаччині були розміщені в спец. таборах у містах Німецьке Яблонне та Ліберець, а згодом переведені до Йозефова. В таборі для інтернованих перебували також втікачі з польс. полону, біженці з Галичини та військовополонені українці з італ. табору в м. Кассіно. Загальне число українців у чехословац. таборах для інтернованих сягало понад 6 тис. осіб, хоча їхня кількість безперервно змінювалася внаслідок виїзду ч. з них на навчання, працю, повернення на батьківщину.

Укр. інтерновані вояки перебували на становищі, наближеному до статусу чехословац. військовиків. Хоча укр. військ. частини були переоформлені (за чехословац. військ. зразком) з курінної системи на полкову, вони підпорядковувалися своєму командуванню. Натомість таборова адміністрація мала подвійне підпорядкування – як укр. урядові ЗУНР з центром у Відні і дипломатичному представництву ЗУНР у Празі, так і чехословац. Мін-ву нар. оборони і місц. комендантові. В таборах підтримувалася військ. дисципліна, проводився вишкіл у воєн. справі, діяли різноманітні військ. курси, старшинські школи.

Для поліпшення свого матеріального становища укр. вояки час від часу відбували на заробітки. Наприкінці 1922 налічувалося 69 робітн. відділів чисельністю понад 4 тис. осіб. У таборах працювали б-ки й читальні, учительські семінари, Стрілецький ун-т та різного роду курси: грамоти, гімназіальні й семінарські, з підготовки до вступу у вузи, торг., кооп., поштово-телеграфні, с.-г., ремісничі. Багато колишніх вояків стали студентами ВШ у Празі, Брно, Подєбрадах, Пршібрамі (нині всі міста в Чехії), Братиславі (нині столиця Словаччини), дехто виїхав на навчання до Відня, Загреба (нині столиця Хорватії) та ін. європ. центрів. Упродовж 1920–22 на студії відправилися 507 інтернованих. Досить плідною була в таборах видавнича діяльність. У Німецькім Яблоннім виходили друком щотижнева газ. "Голос табору", двотижневик "Український стрілець"; у Ліберці, а згодом у Йозефові – "Український скиталець". У таборах функціонували театр ім. В.Винниченка, драм. гуртки, хори, оркестри, січові та сокольські орг-ції, спорт. клуби і секції, діяли громад. орг-ції – "Гурток підстаршин", "Союз українок", Група української національної молоді, т-во "Самопоміч" тощо. Вся ця подвижницька праця спрямовувалася і координувалася культ.-освіт. кружками (гуртками). Інтернованих підтримували матеріально міжнар. благодійні та укр. емігрантські орг-ції, уряд ЗУНР. У свою чергу, вони самі збирали кошти для галицьких фондів "Рідного краю", "Просвіти", відправляли пожертви військовополоненим-галичанам у польс. таборах, голодуючим українцям Наддніпрянщини (див. Голод 1921–1923 років в УСРР) тощо. Підписання договору з Польщею спонукало уряд Чехословаччини протягом 1924 ліквідувати режим інтернування галицьких вояків.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942
  2. Павленко М.І. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини та Румунії: ставлення влади і умови перебування (1919–1924 рр.). К., 1999
  3. Срібняк І. Українці на чужині. Полонені та інтерновані вояки-українці в країнах Центральної та Південно-Східної Європи: становище, організація, культурно-просвітницька діяльність (1919–1924 рр.). К., 2000.

Посилання:
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ГАЛИЧИНА
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • ГРУПА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОЛОДІ (ГУНМ)
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА (1918-1919)
  • ВІДЕНЬ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • ЕМІГРАЦІЯ ВІЙСЬКОВИКІВ АРМІЇ УНР ТА УГА
  • ЕРСТЕНЮК МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГАЛИЦЬКЕ БЮРУ ПРИ ЦК РКП(Б)
  • ІЛЬНИЦЬКИЙ-ЗАНКОВИЧ ІВАН
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • КОССАК ГРИЦЬ
  • КРАВС АНТІН
  • ПАЛІЙ АНДРІЙ
  • ТЕРЛЕЦЬКИЙ МАРКІЯН АНТОНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)