ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІРАН, ІСЛАМСЬКА РЕСПУБЛІКА ІРАН

  Бібліографічне посилання: Бур’ян М.С., Шолох Я.Л. ІРАН, Ісламська Республіка Іран [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Iran (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІРАН, ІСЛАМСЬКА РЕСПУБЛІКА ІРАН

ІРАН, Ісламська Республіка Іран (Iran, Jomhouriye Eslamiye Iran; до 1935 – Персія) – д-ва в пд.-зх. Азії. На пн. омивається Каспійським морем, на пд. – Оманською затокою, Ормузькою протокою та Перською затокою. Тер. (з прилеглими о-вами) – 1648 тис. км². Нас. бл. 69 млн осіб (2004). Понад 4,5 млн осіб ведуть кочовий спосіб життя. Етнічний склад: перси (51 %), азербайджанці (24 %), гілянці й мазендеранці (8 %), курди (7 %) та ін. Столиця – м. Тегеран. Адм.-тер. поділ на 30 останів (провінцій), які поділяються на шахристани (губернії), бахші (повіти) та дихестани (волості). Держ. мова – перська (фарсі). Держ. релігія – іслам шиїтського напряму (сповідує 89 % нас.; до 16 ст. в І. сповідували іслам сунітського напряму). Грошова одиниця – ріал.

Назва Іран – це не нова назва Персії. Жителі Ірану споконвіку називали свою країну Іраном. Іноземці ж слідом за давніми греками називали її Персією, за давньою назвою однієї з провінцій Ірану – Парс, Персіда (фарс). Слово "Іран" (країна, що зайнята арійцями, – Arijiana, в Авесті – Airjana) трапляється вже в давньоіранських клинописних написах. Мовою пехлеві за часів Сасанідів ця назва стала вимовлятися Erân. Із цієї форми утворилося новоперське Iran. Від 1935 назва Іран стала загальноприйнятою.

І. – одна з найдавніших д-в Азії. Первісні к-ри існували тут від 6 тис. до н.е. Першим з відомих держ. утворень на тер. І. був Елам (центр – м. Сузи, руїни його лежать за 20 км на пд. зх. від м. Диздгуль). На рубежі 10–9 ст. до н.е. на землях І. виникло Мідійське царство з центром у м. Екбатана (нині м. Хамадан). У серед. 6 ст. до н. е. очолені Кіром II перські племена підкорили Мідійське царство і заснували Ахеменідську д-ву, що досягла найбільшого розквіту за часів Дарія I (521–486 до н.е.). 330 до н.е. вона була завойована Александром Македонським. У серед. 3 ст. до н.е. на тер. І. було утворене Парфянське царство, що протягом 2 ст. до н.е. зайняло всю сучасну тер. І. В 3 ст. свою д-ву заснували Сасаніди. Протягом 7 ст. тер. І. була завойована арабами й до серед. 11 ст. перебувала у складі Араб. халіфату. Саме тоді тут поширився іслам. Після тривалого періоду міжусобних війн, монгол. та тюркського панування місц. землі на поч. 16 ст. були об'єднані Сефевідами. При них іслам шиїтського напряму вперше став держ. релігією. Багато дослідників вважають, що Сефевіди і є творцями іранської нац. д-ви. На поч. 18 ст. рух підкорених народів проти Сефевідського панування сприяв захопленню І. афганцями. На хвилі потужного антиафганського руху до влади прийшов Надір-хан (походив з тюркського племені афшар), якого 1736 проголосили шахом. Завойовницькі походи Надір-шаха знекровили економіку І., викликали масові невдоволення нас. 1747 він був убитий заколотниками. 1794 переможцем у боротьбі за шахський трон стала Каджарська династія. Столицею І. став Тегеран. У 2-й пол. 19 ст. почалося поступове проникнення в країну іноз. капіталу. І. став зоною перетину геополіт. інтересів Великої Британії та Російської імперії. Внаслідок революції 1905–12 І. став конституційною монархією. Численні поступки англійцям викликали в сусп-ві невдоволення Каджарською династією, й унаслідок держ. перевороту до влади прийшов Реза-хан. 1925 його проголосили шахом під іменем Реза-шах Пехлеві (1925–41). Під час Другої світової війни І. підтримав Німеччину, що призвело до окупації І. рад., брит. та амер. військами. 28 листоп. – 1 груд. 1943 відбулася Тегеранська конференція 1943, під час якої керівники СРСР, США, Великої Британії прийняли декларацію про спільні дії у війні проти Німеччини й післявоєнне співробітництво, а також про намір зберегти незалежність, суверенітет і територіальну цілісність І. На конф. було ухвалено рішення про відкриття Другого фронту не пізніше трав. 1944. Після закінчення II світ. війни І. опинився в зоні брит. впливу. 1963 екон. негаразди змусили шаха Мохаммеда Реза-Пехлеві (1941–79) розпочати кампанію сусп. реформ з метою модернізації країни (т. зв. Білу революцію, яка провалилася). Невдоволене реформами духовенство відмовило шаху Мохаммеду Реза-Пехлеві в підтримці. 1979 відбулася ісламська революція – монархію було повалено. І. за результатами референдуму був проголошений Ісламською Республікою. Це, мабуть, перший випадок, коли революція привела до влади реліг. діячів. "Іслам – це все!" – таким був лозунг революції. Захоплення в ході революції амер. заручників (були відпущені після 444 днів полону) поклало початок протистоянню із США. Після революції 1979 в І. було запроваджено конституцію. Держ. влада здійснюється президентом, законодавчою, виконавчою й суд. гілками влади, що перебувають під контролем шиїтського реліг. лідера – аятоли, який обирається священиками Ради старійшин на довічний термін. 1989 після смерті аятоли Рухолла Мусаві Хомейні, згідно з його заповітом, новим аятолою обрано Сеїда Алі Хаменеї. Президент (обирається прямим і таємним голосуванням терміном на 4 роки) одночасно є головою і КМ. Вищий законодавчий орган – однопалатний парламент (меджліс) у складі 290 осіб – обирається прямим голосуванням терміном на 4 роки.

Під час військ. операції проти Іраку "Буря в пустелі" 1991 І. займав нейтральну позицію. 2002 президент США Дж.Буш-молодший зарахував І. до т. зв. осі зла (І., Ірак та Пн. Корея). Особливу стурбованість США та Європейського Союзу викликає здійснювана І. програма розвитку ядерної енергетики.

Осн. галузі економіки країни – нафтовидобувна та нафтогазопереробна. Вони забезпечують третину надходжень до держ. бюджету й бл. 90 % валютних прибутків країни. Щорічний видобуток нафти – бл. 180 млн т.

Дипломатичні відносини між Україною та І. встановлені 22 січ. 1992. Тоді було підписано Декларацію про принципи дружнього співробітництва. Україну І. цікавить як потужний постачальник нафти й газу. І. зацікавлений в експорті з України обладнання для металургії, машинобуд. пром-сті, паливно-енергетичного комплексу, мінеральних добрив, а також у послугах укр. фахівців з пошуку, видобутку й транспортування енергоносіїв.

І. – чл. Організації Об'єднаних Націй з 1945, Орг-ції країн-експортерів нафти – з 1960 та ін. міжнар. орг-цій.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Иванов М.С. Очерк истории Ирана. М., 1952
  2. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1997
  3. Страны мира: Справочник. М., 1999
  4. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. В кн.: Україна крізь віки, т. 15. К., 1999.

Посилання:
  • ДАРІЙ I (ДАР'ЯВАУШ)
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДРУГИЙ ФРОНТ
  • ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ, ЄС
  • ІСЛАМ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1943

  • Пов'язані терміни:
  • ІБН ХОРДАДБЕХ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)