ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО ПОЧАТКУ 20 СТ.

  Бібліографічне посилання: Злупко С.М. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ від найдавніших часів до початку 20 ст. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ist_ekonomichnoi_dumky_v_Ukr (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО ПОЧАТКУ 20 СТ.

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ від найдавніших часів до початку 20 ст. В літ. є різні тлумачення терміна "економічна думка". Найбільш загальним і цілком придатним для викладу теми "Історія економічної думки в Україні" є таке: це роздуми про упорядкування екон. буття. Екон. думка завжди тісно пов'язана з госп. практикою. Це стосується й екон. думки наших пращурів. Вона виникла й розвивалася переважно на ґрунті госп. осілості та хліборобських занять. Найдавніші екон. уявлення мешканців укр. теренів можна вивчати на основі археол. пам'яток, вірувань, переказів, усної нар. творчості тощо. В письмових джерелах екон. думка вихідця з країв, що є нині тер. України, зафіксована в давньогрец. повідомленнях про листи-послання мислителя зі Скіфії (див. Скіфи) Анахарсіса. На ці послання посилалися Геродот, Платон, Арістотель, Луцій Анней Сенека.

У новітній час екон. поглядиАнахарсіса високо цінував І.Франко.

Особливості екон. думки нас. Київської Русі зафіксовані, зокрема, в Руській правді, у творах Даниїла Заточника, митрополита Іларіона, кн. Володимира Мономаха. Ці пам'ятки засвідчують досить високий і водночас самобутній характер розвитку давньорус. екон. думки.

Після монголо-татарської навали екон. думка на укр. теренах набула характерних загальноєвроп. рис і надалі розвивалася в загальноєвроп. контексті. Високими зразками її поступу є, зокрема, твори С.Оріховського та Ф.Прокоповича.

З настанням доби формування нац. ринків і нац. держав поступ екон. думки виокремився в спеціалізований напрям людського знання, яке набуло особливого значення для держ. кер-ва госп. процесами.

Незважаючи на те, що Україна у 18 ст. не була самостійною д-вою, екон. процеси і культ. змагання розвивалися тут у західноєвроп. загальноцивілізаційному руслі. Це засвідчують, зокрема, і ті факти, що українець С.Десницький (п. 1787) був студентом і однодумцем знаменитого шотландського економіста А.Сміта, а уродженець Харківщини В.Каразін відстоював екон. свободу своїх покріпачених співвітчизників, усіляко пропагував ідеї пром.-тех. революції, був ініціатором заснування 1805 Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет), в якому вперше на теренах Російської імперії вивчалася політ. економія. Випускник Харків. ун-ту Т.Степанов написав підручник з політ. економії. М.Балудянський був одним з тих запрошених до Санкт-Петербурга інтелектуалів, які започаткували рос. екон. літ. В 50-х рр. 19 ст. провідним економістом Рос. імперії став киянин І.Вернадський. Він брав активну участь у дискусіях з приводу селянської реформи 1861, виступав за скасування кріпацтва, відстоював ідеї ринкової економіки. Свою докторську дис. учений присвятив аналізові становлення і розвитку італ. екон. літ. і заслужив європ. слави.

Характерною рисою творчості усіх укр. економістів було зацікавлення історією екон. думки. Так, Г.Цехановецький досліджував екон. теорії А.Сміта і його послідовників, а М.Зібер – теорію Д.Рікардо та її доповнення й розвиток К.Марксом. М.Зібер перший у світ. літ. опублікував майстерний виклад змісту "Капіталу". К.Маркс позитивно відгукнувся на працю М.Зібера.

У 60-х рр. 19 ст. наук. доповіді М.Зібера в Київ. ун-ті (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) відвідував С.Подолинський. Перебуваючи згодом у Франції, він здійснив дослідження "Людська праця та її відношення до розподілу енергії", яке опублікував 1880 у петерб. вид. "Слово", а згодом перевидав італ., нім. і франц. мовами.М.Бунге, працюючи в Київ. ун-ті, 1870 видав працю "Основи політичної економії", якою засвідчив відхід Київської школи політ. економії від трудової теорії вартості, що до того в Україні мала численних послідовників. М.Бунге критично ставився до соціаліст. екон. доктрин (див. Соціалізм).

Учнем і послідовником М.Бунге був Д.Піхно. В опублікованій 1890 книзі "Основи політичної економії" він виклав засади екон. теорії, що розроблялася тоді в Київ. ун-ті. Д.Піхно розглядав екон. категорії через призму взаємодії попиту і пропозиції, дії ринкових механізмів узагалі, розробляв засади застосування екон.-мат. моделювання в дослідженнях госп. процесів.

Колега Д.Піхно О.Білімович у докторській дис. про розцінку господарських благ широко використав методи кількісного аналізу.

Свою приналежність до київ. політ. екон. школи не раз засвідчував А.Антонович у працях "Теорії цінності" (1877) та в "Курсі політичної економії" (1886). Ідеї Київ. школи поділяв і випускник Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет імені І.Мечникова) Р.Оренський, у докторській дис. "Зведені ознаки" він обґрунтовував теоріюцінності, її екон. та етичні аспекти.

Значним надбанням укр. екон. думки серед. і 2-ї пол. 19 ст. став розвиток стат. науки. Розробки Д.Журавського "Про джерела і вживання статистичних відомостей" (1846), В.Навроцького "Що у нас коштує пропінація" та "П'янство і пропінація в Галичині", дослідження черніг. земських статистиків (див. Земська статистика), зокрема О.Русова, є нині класикою стат. думки. У 20 ст. цей напрям розвивали Ф.Щербина, М.Птуха та ін. укр. економісти-статистики.

Помітний внесок у розвиток екон. думки зробив І.Франко. Він підготував працю "Статистика яко метода і яко наука", склав 3 екон. програми, піддав критиці екон. соціаліст. доктрини, зокрема марксизм, написав кілька частин до посібника з політ. економії, який, однак, не завершив.

Укр. економісти були добре обізнаними із станом світ. екон. думки й наполегливо торували нові шляхи розвитку екон. знання. Одним із укр. економістів-новаторів був проф. Київ. ун-ту М.Яснопольський. У 90-х рр. 19 ст. він заклав основи світ. наук. школи просторової фінансової економетрії, провів відповідний аналіз доходів і видатків Рос. імперії. Подібних досліджень у той час не пропонував ніхто в світі.

Новаторський характер мали також наук. праці М.Туган-Барановського. Він здійснив синтез трудової теорії і теорії граничної корисності, що мало важливі наслідки для розвитку світ. екон. науки.

1894 М.Туган-Барановський опублікував магістерську дис. "Промислові кризи в Англії та їх вплив на народне життя", що невдовзі стала бестселером. У ній розкрито причини періодичних циклів у розвитку пром-сті та засвідчено, що капіталістична економіка має можливості до дальшого розвитку, що суперечило доктрині К.Маркса, згідно з якою крах капіталізму мав настати ближчим часом через принципову неможливість реалізувати вироблену вартість з причини зубожіння робітництва. М.Туган-Барановський доводив, що людство спроможне передбачати екон. кризи та пом'якшувати їх соціальні наслідки. (Цю ідею через кілька десятиліть розвинув відомий амер. екон. Дж.-М. Кейнс, зробивши її вихідною тезою теорії держ. управління економікою).

До числа новаторських належить також праця М.Туган-Барановського "Соціальна теорія розподілу" (1913), вона була позитивно оцінена багатьма вченими й викликала обурення з боку марксистів, оскільки заперечувала концепцію експлуатації К.Маркса і Ф.Енгельса. Теорія розподілу базувалася не на категорії "експлуатація", а на категорії "баланс соціальних сил".

1916 М.Туган-Барановський опублікував книгу "Соціальні основи кооперації", згодом вона була перевидана багатьма мовами й мала значний вплив на поступ кооперативного руху у світі. Невеликим за обсягом, але насиченим ідеями було дослідження М.Туган-Барановського "Паперові гроші та метал". В ньому обґрунтовувалася кон'юнктурна теорія грошей та доводилася можливість і необхідність демонетизації грошової системи. Ця теорія наприкінці 20 ст. увійшла в практику міжнар. фінансових відносин.

Новаторство укр. економістів поч. 20 ст. було масштабним. 1910 львів'янин П.Чомпа опублікував дослідження "Нариси економетрії і на національній економії вибудованої природної теорії бухгалтерії", яким заклав основи економетрії – нової науки 20 ст. Тоді ж киянин Є.Слуцький написав працю "Теорія граничності", що стала предтечею його книги "До теорії збалансованого бюджету споживача", вперше опубл. 1915 в Італії, а згодом й в ін. країнах Європи та США. Результати досліджень Є.Слуцького були використані багатьма відомими економістами, зокрема лауреатом Нобелівської премії Дж.-Р.Тіском. Є.Слуцький став одним із засн. праксеології (науки про принципи і методи ефективної діяльності людей) та нових методів вивчення циклічності екон. процесів.

Стрімкий новаторський темп, що взяла на рубежі 19–20 ст. укр. екон. думка, після поразкиукр. національно-визвольних змагань 1917–21 різко обірвався. В умовах замкненої планово-командної економіки не було жодних можливостей для поступу ідей відкритої ринкової економіки. Укр. економісти, які розвивали ці ідеї, вціліли лише на еміграції, зокрема у Варшаві та Празі (Чехословаччина), згодом вони перемістилися до Мюнхена (Німеччина) та США. Теорію просторової фінансової економетрії продовжував розвивати Є.Гловінський, теорію екон. циклів – В.Тимошенко (1934–36 був радником уряду США з аграрних питань), теорію систем – В.Голубничий.

Сприятливі умови для розвитку новітніх екон. ідей на укр. землях з'явилися лише після проголошення України суверенною д-вою. Після кількох років розгубленості укр. економісти знову почали проводити оригінальні дослідження з актуальних проблем нац. та світ. економіки.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Українська економічна думка. Хрестоматія. К., 1998
  2. Злупко С. М. Українська економічна думка. Постаті і теорії. Львів, 2004
  3. Його ж. Історія економічної теорії. К. 2005.

Посилання:
  • АНАХАРСІС
  • АРІСТОТЕЛЬ
  • БАЛУДЯНСЬКИЙ МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ
  • БУНГЕ МИКОЛА ХРИСТИЯНОВИЧ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДАНИЇЛ ЗАТОЧНИК
  • ДЕРЖАВА
  • ЕНГЕЛЬС (ENGELS) ФРІДРІХ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГЕРОДОТ ТА ЙОГО ІСТОРІЇ ПРО СКІФІЮ
  • ГОЛУБНИЧИЙ ВСЕВОЛОД СЕРГІЙОВИЧ
  • ГРОШІ
  • ІЛАРІОН
  • КАРАЗІН ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • МАРКС К.
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • НАВРОЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ОРІХОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • ПІХНО (ПИХНО) ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ПЛАТОН
  • ПОДОЛИНСЬКИЙ СЕРГІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН
  • ПТУХА МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУСЬКА ПРАВДА
  • РУСОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ЩЕРБИНА ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • СКІФИ
  • СЛОВО - ЧАСОПИС
  • СОЦІАЛІЗМ
  • ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ВАРШАВА
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
  • ЗЕМСЬКА СТАТИСТИКА
  • ЖУРАВСЬКИЙ ДМИТРО ПЕТРОВИЧ
  • ЗІБЕР МИКОЛА ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)