ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІСТОРІЯ ПОНЯТЬ

  Бібліографічне посилання: Стельмах С.П. ІСТОРІЯ ПОНЯТЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Istorija_ponjat (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІСТОРІЯ ПОНЯТЬ

ІСТОРІЯ ПОНЯТЬ – істор. дисципліна, що досліджує характерні для тієї чи ін. доби (починаючи з античності) сенси загальних політ. і соціальних понять (напр., таких, як "громадянин", "держава", "стан", "клас", "міщанин", "секуляризація", "революція" тощо). Це дає змогу зрозуміти істинний зміст істор. джерел, в яких ці поняття текстуально зафіксовані, а також реконструювати ті чи ін. глобальні істор. зміни. За Р.Козеллеком, предметом І.п. є "конвергенція поняття та історії".

Хоча кожне поняття нерозривно пов'язане зі словом, однак це не тотожні сутності. І.п., активно використовуючи методи мовознавства, не зводиться до історії мови. Соціальні та політ. поняття є такими сутностями, які концентрують у собі увесь політ. і соціальний досвід людства, вони не можуть бути цілком висловлені мовними засобами, тим більше у формі тлумачення слів, якими їх означають. І.п., використовуючи певні методологічні підходи, намагається якомога повніше розархівувати минулий людський досвід. Загалом, соціальні й політ. поняття, з якими має справу І.п., поділяються на 3 групи: 1) поняття, що сформувалися в антич. часи й є прийнятними для сучасників; 2) поняття, що з моменту їх виникнення і до сьогодні докорінно змінили свій зміст; 3) поняття, що ще виявляються в ході мовної фіксації новизни певних соціальних та політ. явищ і відносин. Оскільки І.п. має справу з декодуванням термінології в писемних джерелах, то вона має багато спільного з методом критики джерел та герменевтикою історичною. І.п. досліджує розвиток і зміни змістовного наповнення соціальних і політ. понять як у певні проміжки часу, так і впродовж усього істор. поступу політичного життя різних суспільств.

Як самостійна істор. дисципліна І.п. сформувалася в 1960–70-х рр. Поштовхом до її розвитку стала критика некоректного "перенесення" сучасних політ. понять у минуле. Теор. засади І.п. заклали праці лідерів т. зв. Кембриджської школи Г.-А.Покока та К.-А.Скіннера. Досліджуючи аргументаційні критерії, ситуативні цілі й інтелектуальні ресурси політ. теорій раннього Нового часу в Європі та Пн. Америці, Г.-А.Покок і К.-А.Скіннер інтерпретували їх у контексті істор. "передачі" й перетворення традиційних аргументів та понять. На їхню думку, саме політ. ідеї та поняття були й є головними факторами, що спрямовують розвиток політ. сусп-ва. Наступний крок був зроблений нім. вченими – О.Бруннером, В.Конце і Р.Козеллеком, які 1972 започаткували багатотомне вид. "Фундаментальні історичні поняття". Виходячи з думки про вирішальну роль ключових політ. понять в істор. поступі, ці представники нім. історіографії намагалися за допомогою аналізу змін у значеннях таких понять відстежити соціально-політ. переворот у німецькомовному просторі у період з 1750 по 1850. При цьому вивчався понятійний контекст політ. мови істор. діячів, в якій так чи інакше були відображені процеси реальних політ. змін. Це дало змогу по-новому розкрити історико-антропологічний вимір соціально-істор. процесу. Виявилося, що зміни в семантичній структурі політ. понять залежать від домінуючих у сусп-ві форм переживань часу історичного. До серед. 18 ст. соціально-політ. поняття були зорієнтовані лише на сферу минулого досвіду, а основою політ. прогностики була ідея повторюваності й передбачуваності подій, що цілком задовольняло тодішнє європ. сусп-во, яке все ще продовжувало жити в ритмах, відповідних до повільного плину часу. Ідея прогресу епохи Просвітництва (див. Просвітництва доба) відкрила нові горизонти майбутнього, що виходили за межі "досвіду", отриманого в спадок. Своєю спрямованістю в майбутнє ця ідея стимулювала появу проектів того, що колись має статися. Відбулося певне прискорення переживання істор. часу, і це стало вже очевидним у ході Французької революції кінця 18 століття та політ. подій поч. 19 ст. З цього моменту соціально-політ. поняття спрямовуються у сферу майбутнього, що зумовило в колективній свідомості європейців розрив з минулим. Такий розрив ознаменував для європ. сусп-ва настання Нового часу, з його новою динамікою – прогресивним рухом і поступом до демократії та новою напругою між "простором досвіду" та "горизонтом очікувань".

І.п. орієнтує процес істор. пізнання на: 1) дослідження сусп. явищ, подій і відносин, які набули мовного оформлення й зафіксовані в писемних джерелах; 2) реконструкцію минулого людського досвіду, який безпосередньо не втілився в мові, але так чи інакше визначав особливості мовлення тієї чи ін. істор. доби взагалі. Виявивши зміни у змістовному наповненні соціально-політ. понять, історик намагається потім встановити зв'язок цих змін із тими чи ін. соціальними явищами та соціальними групами. При цьому особливо важливе значення надається локалізації виявлених змін у часі й ситуативному контексті (діахронічний зріз). Лише така локалізація дає змогу коректно використовувати виявлені на рівні змісту понять трансформації для інтерпретації соціальних змін.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Brunner O. та ін. Geschichtliche Grundbegriffe. Historisches Lexikon zur politisch-sozialeN Sprache iN Deutschland, bd. 1–8. Stuttgart, 1972–94
  2. Iggers G.G. Geschichtswissenschaft im 20. Jahrhundert. Ein kritischer Überblick im internationalen Zusammenhang. Göttingen, 1993
  3. Raphael L. Geschichtswissenschaft im Zeitalter der Extreme. Theorien, Methoden, TendenzeN von 1900 bis zur Gegenwart. München, 2003
  4. Козеллек Р. Історія понять і соціальна історія. В кн.: Козеллек Р. Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу. К., 2005
  5. Стельмах С. Історична семантологія в німецькій традиції соціальної історії. Там само.

Посилання:
  • АНТИЧНІСТЬ
  • ЧАС ІСТОРИЧНИЙ
  • ДЕМОКРАТІЯ
  • ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1789–1804
  • ГЕРМЕНЕВТИКА ІСТОРИЧНА
  • ПРОСВІТНИЦТВО

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРИЧНА НАУКА
  • КОЗЕЛЛЕК РАЙНГАРТ
  • МАРКСИЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)