ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІСТОРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ

  Бібліографічне посилання: Мартинов А.Ю. ІСТОРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Istorychna_sociologija (останній перегляд: 15.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІСТОРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ

ІСТОРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ – наук. напрям, представники якого – соціологи та історики, кожен по-своєму і водночас враховуючи здобутки один одного – досліджують історію розвитку сусп-ва, соціальних систем, соціальних інститутів і явищ. У тому чи ін. явищі, що досліджується І.с., історика цікавлять подробиці, які, по суті, роблять це явище унікальним, неповторним, а соціолога – типові риси, через які проявляються притаманні цьому явищу специфічні закономірності. Цю принципову відмінність у підходах історика і соціолога до одних і тих же явищ ілюструє наступний приклад, який для того, щоб розрізнити предметну область історії і соціології, наводив амер. соціолог рос. походження П.Сорокін. Російська революція 1917–1918, зазначав П.Сорокін, у своїй неповторності є предметом історії, водночас вона є й предметом соціології, оскільки революції повторюються.

Історик у своєму дослідженні передусім прагне визначити значущість тих чи ін. елементів у тому чи ін. унікальному явищі, а соціолог намагається встановити між цими елементами такі зв'язки, що можуть повторюватися і спостерігатися в ін. унікальних явищах. Джерела, якими користуються історики і соціологи у своїх дослідженнях, збігаються лише частково. Історик працює з джерелами, які дійшли до нас з минулого. Натомість соціолог сам може бути творцем масових документів, напр., анкет опитування. Він може безпосередньо спостерігати соціальний факт, поставити експеримент, аби підтвердити гіпотезу. Звичайно, інформаційний потенціал істор. джерел є невичерпним, він залежить від методології їх опитування. Ставлячи ті чи ін. запитання, історик разом з тим – свідомо чи ні – привносить у контекст джерела певні оцінки та висновки, а отже, може отримувати різні відповіді. А оскільки дані джерел історичних не можуть бути "емпіричними", бо їх неможливо перевірити дослідним шляхом, то це означає, що висновки історика завжди є гіпотетичними (див. також Герменевтика історична), тобто такими, що потребують додаткових – "сторонніх" – емпіричних доказів. І саме такі докази може надати соціолог.

Зрештою, без соціальної теорії не може бути наук. історії.

Тривалий час соціологія розвивалася як наука про сусп-во реального часу. Але після того, як М.Вебер зробив "ідеальні типи" методологічним інструментом аналізу конкретних істор. цілісностей, стало можливим "емпіричне" соціологічне дослідження істор. процесів. Теорія капіталізму М.Вебера по суті є першою соціологічною розробкою І.с.

Поступово в соціології розробляються нові підходи, які дають змогу досліджувати соціальні закономірності минулих істор. епох. Соціологія стає "історичною" наукою, яка продукує осмислення історії. Так, зокрема, розумів взаємозв'язки між історією та соціологією М.Грушевський, який 1919 створив Український соціологічний інститут у Відні, де 1919–21 готував свою осн. соціологічну працю "Початки громадянства". 1935 в м. Амстердам (Нідерланди) було створено Ін-т соціальної історії.

Основним завданням сучасної І.с. є осмислення істор. процесу в нерозривній єдності минулого, сучасного і майбутнього, розробка заг. теорії історії.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Дробижева Л.М. История и социология. М., 1971
  2. Миронов Б.Н. Историк и социология. Л., 1984
  3. Блок М. Апология истории, или Ремесло историка. М., 1986
  4. Бердяев Н.А. Смысл истории. М., 1990
  5. Февр Л. Бои за историю. М., 1991
  6. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М., 1993
  7. Бурдье П. Социология политики. М., 1993
  8. Поппер К. Злиденність історицизму. К., 1994
  9. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм. XV–XVIII ст., т. 1. К., 1995
  10. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. М., 1996
  11. Штомпка П. Социология социальных изменений. М., 1996
  12. Хвостова К.В., Финн В.К. Проблемы исторического познания в свете современных междисциплинарных исследований. М., 1997
  13. Барг М.А., Авдеева К.Д. От Макиавелли до Д. Юма: становление историзма. М., 1998
  14. Давыдов Ю.Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология. М., 1998
  15. Лурье С.В. Историческая этнология. М., 1998
  16. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. М., 1999
  17. Арон Р. Избранное. Введение в философию истории. СПб., 2000
  18. Василенко И.А. Политическая глобалистика. М., 2000
  19. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие. М., 2000
  20. Кромм М.М. Историческая антропология. СПб., 2000
  21. Лойд де Моз. Психоистория. Ростов-на-Дону, 2000
  22. Сорокин П.А. Социальная и культурная динамика. СПб., 2000
  23. Арон Р. Мир і війна між націями. К., 2001
  24. Блок М. Феодальне суспільство. К., 2001
  25. Вебер М. История хозяйства. Город. М., 2001
  26. Його ж. Аграрная история Древнего мира. М., 2001
  27. Историческая наука в ХХ веке. М., 2002
  28. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. К., 2002
  29. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации: философский анализ. К., 2002
  30. Черных А.И. Историческая социология на Западе (конец ХХ века). "Социс", 2002, № 2
  31. Романовский Н.В. Историческая социология: проблемы и перспективы. Там само, 2002, № 10
  32. Фуко М. Археологія знань. К., 2003
  33. Арон Д. Етапи розвитку соціологічної думки: Монтеск'є, Конт. Маркс. Токвіль. К., 2004
  34. Мартинов А.Ю. Історична соціологія (циклічна парадигма). К., 2004
  35. Назаретян А.П. Цивилизационные кризисы в контексте универсальной истории. М., 2004.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ
  • ГЕРМЕНЕВТИКА ІСТОРИЧНА
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1918
  • УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ У ВІДНІ
  • ВЕБЕР МАКС
  • ВІДЕНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРИЧНА НАУКА
  • МАТЕРІАЛІЗМ ІСТОРИЧНИЙ, МАТЕРІАЛІСТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ
  • НОВА ІСТОРИЧНА НАУКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)