ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІВАН IV, ІВАН IV ВАСИЛЬОВИЧ ГРОЗНИЙ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ІВАН IV, Іван IV Васильович Грозний [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ivan_IV (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІВАН IV, ІВАН IV ВАСИЛЬОВИЧ ГРОЗНИЙ

ІВАН IV, Іван IV Васильович Грозний (25.08.1530–18.03.1584) – великий князь моск. (1533–47), перший рос. цар (від 1547). Син вел. кн. моск. Василія III Івановича та Олени Глинської (див. Глинські), племінниці укр. емігранта кн. М.Глинського. Н. у великокняжій садибі Коломенське (нині в складі м. Москва). Де-юре І. IV став правителем д-ви ще в дитинстві, але спочатку вся влада де-факто належала його матері (як регентші) та її родичам і фаворитам. Реально І. IV почав правити від 1547 (16 січ. митрополит Моск. і всія Русі Макарій вінчав його на царство у Свято-Успенському соборі Моск. Кремля) у співпраці з кн. А.Курбським, протопопом Сильвестром та О.Адашевим (гурток "Избранная рада"), здебільшого під їхнім контролем. Цей період був ознаменований найбільшими успіхами у зовн. і внутр. політиці, а також у галузі к-ри Рос. д-ви 16 ст. Були здійснені важливі реформи (воєн., губна, приказна та ін.), які зміцнили центр. уряд, посилили мілітарний потенціал д-ви. В 1540–50-х рр. були проведені церк. собори (1551 – Стоглавий собор), які посилили роль правосл. церкви в д-ві. Водночас досить виразно проявилися імперські тенденції в зовн. політиці Рос. д-ви: підкорення Казанського (1552) та Астраханського (1556) ханств, розпочалася Лівонська війна 1558–1583. Уже перші роки Лівонської війни супроводжувалися жорстокими репресіями всередині країни, що поклали початок формуванню тиранії царя І. IV. 1560 була розігнана "Избранная рада", її учасників чекали опала та заслання. Через прагнення підкорити Лівонію (нинішні Естонія та Латвія) І. IV відмовився від боротьби проти Османської імперії та її васалів (Кримського ханства й ногайських орд). Війна виснажила матеріальні й людські ресурси Рос. д-ви й завершилася підписанням невигідних для Рос. д-ви Ям-Запольського (1582) та Плюсського (1583) перемир'їв. У розпал Лівонської війни І. IV запровадив опричнину (1565–72), яку більшість сучасних істориків розуміють як серію кривавих шаленств царя. Наслідками опричнини стали подальше закріпачення селян – запроваджено "Заповідні літа" (1581), погром новоприєднаних володінь (Новгородська трагедія 1569), а також розорення питомих моск. земель, нищення панівної еліти (так, позбувся життя моск. митрополит Філіп (Количов); був 1652 канонізований РПЦ). Єдиним зовнішньополіт. успіхом І. IV в роки одноосібного керування д-вою було завоювання Сибірського ханства козаками на чолі з Єрмаком Тимофійовичем (1582), яке, однак, відбулося без особистої ініціативи царя. На час смерті І. IV (наприкінці життя він тяжко хворів) Рос. д-ва перебувала в стані глибокої кризи, з якої її не вдалося вивести навіть енергійними заходами, до яких після смерті І. IV вдався шурин нового царя Федора Івановича Борис Годунов.

П. у м. Москва. Похований в Архангельському соборі Моск. Кремля.

Наслідком правління І. IV стали події "Смутного часу" кін. 16 – поч. 17 ст. Особистість І. IV, людини обдарованої (про що свідчить, напр., його відоме листування з кн. А.Курбським, який перебував на еміграції) й водночас тирана з хворою психікою, людини, яка успадкувала необмежену владу, не раз привертала до себе увагу багатьох письменників, художників, композиторів, кінематографістів (зокрема, О.К.Толстого, І.Рєпіна, С.Ейзенштейна).

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Зимин А.А. Реформы Ивана Грозного: Очерки социально-экономической и политической истории России середины XVI в. М., 1960
  2. Веселовский С.Б. Исследования по истории опричнины. М., 1963
  3. Зимин А.А. Опричнина Ивана Грозного. М., 1964
  4. Зимин А.А., Хорошкевич А.Л. Россия времени Ивана Грозного. М., 1982
  5. Граля И. Иван Михайлов Висковатый. М., 1994.

Посилання:
  • ЕЛІТА
  • ГЛИНСЬКІ
  • ГЛИНСЬКИЙ МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧ
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
  • КУРБСЬКИЙ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛІВОНСЬКА ВІЙНА 1558–1583
  • МОСКВА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РЄПІН ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ
  • ТОЛСТОЙ ОЛЕКСІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЦАР
  • ВАСИЛІЙ ІІІ ІВАНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АДАШЕВ ДАНИЛО ФЕДОРОВИЧ
  • АРТЕМІЙ (ІГУМЕН ТРОЇЦЕ-СЕРГІЄВОГО МОНАСТИРЯ)
  • БАРКУЛАБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • БЄЛЬСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • БІЛА РУСЬ (БІЛОРУСІЯ, БІЛОРУСЬ, БІЛАРУСЬ)
  • ЧЕТЬЇ МІНЕЇ
  • ЄЗУЇТИ
  • ФЛОРЯ БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГАРАБУРДА МИХАЇЛ
  • ГЕРАСИМОВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • ГЛИНСЬКІ
  • КІЗЕВЕТТЕР ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КНЯЖАТА
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КУРБСЬКИЙ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛИХАЧОВ ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ
  • ЛІВОНСЬКА ВІЙНА 1558–1583
  • ЛІВОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ЛИСЯК-РУДНИЦЬКИЙ ІВАН ПАВЛОВИЧ
  • ЛЖЕДМИТРІЙ I
  • МОСКВА
  • МСТИСЛАВОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • НИКОНІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ПЕЛГЖИМОВСЬКИЙ ЕЛІАШ
  • ПІОТРОВСЬКИЙ ЯН
  • РОМАНОВИ
  • РОСІЯ
  • САГІБ-ҐЕРЕЙ I
  • СКЕПТИЧНА ШКОЛА
  • СТЕФАН БАТОРІЙ
  • ЦАР
  • ВАСИЛІЙ ІІІ ІВАНОВИЧ
  • ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
  • ВИГОВСЬКІ
  • ЗИМІН ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)