ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІЗГОЇ

  Бібліографічне посилання: Вілкул Т.Л. ІЗГОЇ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Izgoi (останній перегляд: 23.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІЗГОЇ

ІЗГОЇ (від давньорус. "гоити" – жити) – у часи Київської Русі й аж до 15 ст. – особи, які з тих чи ін. причин вибули зі свого соціального середовища (роду, общини). За найдавнішими згадками ("Руська правда", ст. 1), за вбивство ізгоя сплачували звичайну міру (40 гривен; див. Гривна давньоруська), й очевидно в цей час вони не мали низького соціального статусу (напр., за вбивство смерда сплачували 5 гривен). У документах 12–13 ст. І. постають як люди, що перебувають під церк. юрисдикцією, в адм.-фіскальному відношенні "тягнуть" до єпископа (див. Єпископ православний). В "Уставі Ярослава о мостех" владика з І. відповідає за частину мостової. Устав новгород. кн. Всеволода Мстиславича (12 ст., за деякими припущеннями 14 ст.), перераховує людей, що знаходяться під патронатом церкви: "ізгоїв три": попів син, що не знає грамоти, холоп, що викупився з холопства й не має засобів для життя, збанкрутілий купець, "а се і четверте ізгойство і собі приложим, – аще князь осиротіє". Згадка про "четверте ізгойство" у відношенні до князів була, за Н.Полонською-Василенко, тільки аналогією зі становищем справжніх І., які перебували під опікою церкви. Б.Греков вважає, що І. були також й у володіннях світських феодалів. Більшість І. походила, буть, з селян, які порвали зв'язок з общиною й осідали на чужих землях, це стосується й холопів, що викупилися чи були відпущені на свободу й також осіли на чужих землях (не землях свого колиш. хазяїна). В тогочасних джерелах згадуються цілі села з І. Такі І. ставали залежними від землевласника й з часом переходили в розряд смердів. Саме як феодально залежні селяни (смерди) трактуються І. в грамотах смоленського кн. Ростислава Мстиславича (1150).

У 14 ст. І. як окрема категорія перестають існувати, а "ізгойством" називався ще в 15 ст. викуп (або вихід), що його платив холоп панові за звільнення. В литов.-рус. добу І. називали люзними людьми.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Юшков С.В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. М., 1949
  2. Греков Б.Д. Крестьяне на Руси. М., 1952
  3. Полонська-Василенко Н. Історія України, т. 1. К., 1995.

Посилання:
  • ЄПИСКОП
  • ГРЕКОВ БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ГРИВНА ДАВНЬОРУСЬКА
  • ХОЛОПИ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛЮЗНІ ЛЮДИ (LOПNI, ГУЛЬТЯЇ)
  • ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО НАТАЛІЯ ДМИТРІВНА
  • РОД
  • РОСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ
  • РУСЬКА ПРАВДА
  • СМЕРДИ

  • Пов'язані терміни:
  • ДАВИД ІГОРОВИЧ
  • ГАЛИЦЬКІ ПОВСТАННЯ (1145, 1170, 1189)
  • ІГОР ЯРОСЛАВИЧ, ІГОР-ГЕОРГІЙ ЯРОСЛАВИЧ
  • ІВАН РОСТИСЛАВИЧ, ІВАН РОСТИСЛАВИЧ БЕРЛАДНИК
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКА ЗЕМЛЯ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА (11-14 СТ.)
  • ЛЕСТВИЧНЫЙ ПОРЯДОК ЗАМІЩЕННЯ КНЯЖИХ СТОЛІВ НА РУСІ
  • ОЛЕШШЯ
  • ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
  • ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ТУРОВО-ПІНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО, ТУРОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • УДІЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ
  • ВОЛОДАР РОСТИСЛАВИЧ
  • ЗАКОН РУСЬКИЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)