ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІЗЮМСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ

  Бібліографічне посилання: Панашенко В.В. ІЗЮМСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Izjumska_oboronna_linija (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІЗЮМСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ

ІЗЮМСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ, Нова лінія, Новозбудована лінія – система оборонних укріплень, споруджена 1679–80 для захисту укр. та рос. земель від турец.-татар. агресії. Розташов. в межах сучасної Харківської області України та Бєлгородської обл. РФ. Протяжність – 530 км. Пролягала із зх. від м-ка Коломак, збудованого 1675–76 на р. Коломак (прит. Ворскли, бас. Дніпра), до р. Сіверський Донець (прит. Дону), далі – вздовж рік Сіверський Донець та його прит. Оскіл до гирла р. Валуй (прит. Сіверського Дінця) – а потім до р. Тиха Сосна (прит. Дону). Як воєн.-інженерний комплекс включала земляні вали, дерев'яні споруди, лісові засіки, міста й фортеці. Найголовнішими із земляних валів були Перекопський (від верхів'я Коломака до верхів'я р. Мжа (прит. Сіверського Дінця), перекривав шлях татар. вторгнень – Муравський шлях) і Палатовський (у пн.-сх. ч. лінії). Безпосередньо на І.о.л. стояли: Коломак, Високопілля, Новий Перекоп (нині с. Перекіп, обидва села Валківського р-ну), Бишкин (нині с. Черкаський Бишкин), Лиман (нині с-ще міськ. типу; обидва Зміївського р-ну), Андрієві Лози (нині смт Андріївка), Балаклія, Савинська (нині смт Савинці; всі Балаклійського р-ну), Ізюм, Царевоборисів (нині с. Червоний Оскіл Ізюмського р-ну), Остропілля, Купенське (нині м. Куп'янськ), Кам'янське (нині с. Кам'янка Дворічанського р-ну) і Валуйки (крайній сх. пункт; нині місто Бєлгородської обл., РФ). Північніше, неподалік І.о.л., вздовж р. Мжа, існували міста Валки, Водолага (нині с. Стара Водолага Нововодолазького р-ну), Соколів (нині с. Соколове Зміївського р-ну), Зміїв. На буд-ві І.о.л. працювали десятки тисяч українців та росіян. Заселялася, охоронялася і добудовувалася І.о.л. переважно укр. козаками-переселенцями, які в Слобідській Україні поділялися на чотири стани: вартові, станичні, городові й полкові. В 1730-х рр. І.о.л. втратила своє оборонне значення у зв'язку зі спорудженням Української лінії між Дніпром і Сіверським Дінцем.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Загоровский В.П. Изюмская черта. Воронеж, 1980
  2. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Х., 1990.

Посилання:
  • БАЛАКЛІЯ
  • ІЗЮМ
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КОЛОМАК
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КУП'ЯНСЬК
  • МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • УКРАЇНСЬКА ЛІНІЯ (СИСТЕМА ОБОРОННИХ СПОРУД) (XVII СТ.)
  • ВАЛКИ
  • ЗМІЇВ

  • Пов'язані терміни:
  • ІЗЮМСЬКИЙ ШЛЯХ
  • ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛК
  • СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)