ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. КАГАНОВИЧ Лазар Мойсейович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kaganovych_L (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ

KАГАНОВИЧ Лазар Мойсейович (22(10).11.1893–26.07.1991) – парт. і держ. діяч СРСР. Н. в с. Кабани (згодом с. Діброва Поліського р-ну Київ. обл., нині зняте з облікових даних). Герой Соц. Праці (1943). 1911 вступив до Київ. орг-ції Російської соціал-демократичної робітничої партії, 1911–16 вів політичну діяльність у Києві, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), Мелітополі, Юзівці (нині м. Донецьк). 1915 заарештований, перейшов на нелегальне становище. В берез.–квіт. 1917 – заст. голови Юзівської ради. Від трав. 1917 – в Саратові (нині місто в РФ), входив до складу військ. орг-ції більшовиків, був чл. Саратовського к-ту РСДРП(б), чл. виконкому ради робітн. і солдатських депутатів. У черв. того ж року делегований на Всерос. конф. фронтових і тилових військ. орг-цій РСДРП(б), у серп. виїхав до Гомеля (нині місто в Білорусі), де очолив Поліський к-т РСДРП(б). Керовані цим к-том більшовицькі загони не пропустили проурядові війська на придушення держ. перевороту в Петрограді (див. Жовтневий переворот у Петрограді 1917). В січ. 1918 на 3-му Всерос. з'їзді рад обраний чл. Всерос. ЦВК. Працював у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) та Москві комісаром орг.-агітаційного від. Всерос. колегії з організації Червоної армії (див. Радянська армія), з червня 1918 – агітатор губернського к-ту РКП(б), зав. агітвідділу, голова губернського
к-ту РКП(б) і голова губернського виконкому в Нижньому Новгороді (нині місто в РФ). У верес. 1919 направлений на Південний фронт, згодом був у Воронежі (нині місто в РФ) головою губернського виконкому. 1920–21 – чл. Туркестанського бюро ЦК РКП(б), Туркестанської комісії ВЦВК і РНК РСФРР, нар. комісар робітничо-сел. інспекції Туркестанської АРСР, голова Ташкентської міськради. Один із керівників боротьби з рухом басмачів і організаторів відповідних каральних заходів. 1921 – інструктор ВЦРПС, інструктор і секретар Моск. к-ту, секретар ЦК спілки шкіряників. 1922 вдруге направлений до Туркестану і того самого року призначений зав. орг.-інструкторського, згодом – орг.-розподільчого від. ЦК РКП(б). Через цей відділ проходили всі призначення на відп. посади в СРСР, і К. відіграв значну роль у розстановці Й.Сталіним відданих йому (Сталіну) кадрів. Від 1923 – канд. у члени, з 1924 – чл. ЦК РКП(б). 1924–25 – секретар ЦК РКП(б). Від 5 квіт. 1925 до 14 лип. 1928 – ген. секретар ЦК КП(б)У. Був направлений Й.Сталіним для утримання під контролем парторг-ції України, нейтралізації внутрішньопарт. опозиції (троцькісти та "правий ухил"), проведення обмеженої українізації політики, здійснення сталінської лінії на форсовану індустріалізацію. Використовуючи авторитарні методи кер-ва, здійснював чистку партійних кадрів, інспірував викриття "націонал-ухильництва" в лавах КП(б)У (лідерами "ухильництва" були оголошені О.Шумський та керівники Комуністичної партії Західної України). Від 1926 – канд. у члени, з 1930 – чл. політбюро ЦК ВКП(б). Його дії викликали невдоволення та спротив з боку діячів КП(б)У, з огляду на це в лип. 1928 він був переведений на роботу в Москву. Від 1928 – секретар ЦК ВКП(б). Вів активну боротьбу проти М.Бухаріна та його прибічників (зокрема проти М.Томського у ВЦРПС). 1930–35 – 1-й секретар Моск. к-ту ВКП(б). Під його кер-вом було розпочато модернізацію міста, буд-во метро, а також знищення численних історико-архіт. пам'яток (храм Христа Спасителя, Сухарева башта, Страстний монастир та ін.). Сприяв висуненню на парт. роботу М.Хрущова. 1933 очолив с.-г. відділ ЦК ВКП(б), керував організацією політвідділів машинно-тракторних станцій і радгоспів. 1929–34 виїздив у справах колективізації сільського господарства та хлібозаготівель у більшість країв і областей СРСР, зокрема на Пн. Кавказ, в Україну, Сибір, Воронезьку обл., був ініціатором багатьох репресивних акцій проти селянства. В лип. 1932 разом з В.Молотовим брав участь у роботі 3-ї конф. КП(б)У, на якій протидіяв пропозиціям про зниження плану хлібозаготівель для України. Несе безпосередню відповідальність за виникнення голодомору 1932–1933 років в УСРР і на Кубані. Під час перебування в Україні наприкінці 1932 організовував комплекс заходів з вилучення зерна та з викриття "шкідників", "саботажників", "контрреволюціонерів", "петлюрівських елементів" (у т. ч. серед парт. та держ. активу). 1933–34 – голова Центр. комісії з перевірки парт. рядів, керував чисткою партії, витискаючи з неї противників Й.Сталіна. Після XVII з'їзду ВКП(б) обраний головою Комісії парт. контролю при ЦК ВКП(б), з 1934 очолив транспортний від. ЦК ВКП(б). Від лют. 1935 до серп. 1937 – нарком шляхів сполучення СРСР. У період "єжовщини" (1936–38) особисто розробляв пропозиції щодо створення різних позасуд. органів, які стали інструментом каральної політики; ще до закінчення суд. засідань по різних справах особисто редагував проекти вироків; керував репресіями проти працівників залізничного транспорту. 1937 був відряджений на Донбас для проведення "чисток" у вугільній пром-сті та на Київщину – для викриття "правотроцькістських елементів" ("справа київського керівництва"). Виїздив з метою інтенсифікації репресивної політики в ін. регіони СРСР (Челябінськ, Ярославль, Іваново-Вознесенськ,

нині м. Іваново, та ін.). 1937–58 – депутат ВР СРСР. Від серп. 1938 до січ. 1939 – нарком важкої пром-сті СРСР; з квіт. 1938 по берез. 1942 і з лют. 1943 по груд. 1944 – нарком шляхів сполучення СРСР; у січ.–жовт. 1939 – нарком паливної пром-сті СРСР, з жовт. 1939 до верес. 1940 – нарком нафтової пром-сті СРСР. Від черв. 1938 до трав. 1944 – заст. голови РНК СРСР. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був чл. Державного комітету оборони СРСР, займався питаннями транспорту, а також налагодженням роботи військ. трибуналів і поліпшенням діяльності військ. прокуратури. Чл. Військ. ради Північнокавказ. (лип.–серп. 1942) та Закавказ. (листоп. 1942 – лют. 1943) фронтів. 1944–47 – заст. голови РНК СРСР, заст. голови транспортного к-ту при РМ СРСР, а згодом за сумісництвом – міністр пром-сті буд. матеріалів СРСР. У берез.–груд. 1947 – 1-й секретар ЦК КПУ. Оголосив винуватцями голоду 1946–1947 років в УРСР "українських націоналістів", готувався розпочати тотальну "чистку" інтелігенції української за обвинуваченнями в "націоналізмі". Від груд. 1947 – заст., з берез. 1953 – 1-й заст. голови РМ СРСР. До початку 1950-х рр. 7 населених пунктів СРСР були названі його ім'ям. 1955–56 – голова Держ. к-ту з питань праці та зарплати, 1956–57 – міністр пром-сті буд. матеріалів СРСР. На ХХ з'їзді КПРС (1956) назвав культ особи Й.Сталіна "шкідливим", водночас разом з Г.Маленковим, В.Молотовим та ін. вимагав зміщення М.Хрущова з посади 1-го секретаря ЦК КПРС на тій підставі, що хрущовська критика діяльності Й.Сталіна нібито зайшла занадто далеко. Рішенням червневого (1957) пленуму ЦК КПРС виведений зі складу ЦК і Президії ЦК КПРС і направлений до м. Азбест Свердловської обл. РФ, де працював дир. гірничозбагачувального комбінату. На ХХII з'їзді КПРС М.Хрущов порушив питання про участь К. в масових репресіях. 23 трав. 1962 рішенням Моск. міськ. к-ту КПРС виключений з партії за участь в організації репресій і масових арештів у 1930-ті рр. Після повалення М.Хрущова не раз звертався з проханням про відновлення в КПРС, але поновлений не був.

П. у м. Москва.

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Памятные записки рабочего, коммуниста-большевика, профсоюзного, партийного и советско-государственного работника. М., 1996.
Література:
  1. Шаповал Ю. Сталінський посланець на Україні. Сторінки політичної біографії Л.М. Кагановича. "Під прапором ленінізму", 1989, № 20
  2. Його ж. Українські "щаблі" Кагановича, або "Жива сталінська людина". В кн.: Про минуле – заради майбутнього. К., 1989
  3. Медведев Р. Они окружали Сталина. М., 1990
  4. Парфенов С. "Железный Лазарь": конец карьеры. "Родина", 1990, № 2
  5. Шаповал Ю. В жанре подметного письма. "Комсомольское знамя", 1990, 6 ноября
  6. Каган С. Кремлевский волк. М., 1991
  7. Чуев Ф. Так говорил Каганович. Исповедь сталинского апостола. М., 1992
  8. Шаповал Ю. Лазар Каганович. К., 1994
  9. Сталинское Политбюро в 30-е годы: Сборник документов. М., 1995
  10. Залесский К.А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000
  11. Яковлев А. Сумерки. М., 2003
  12. Сюндюков І. Прозріння динозавра. Сталінський намісник в Україні згадує. "День", 2006, 18 серп.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БУХАРІН МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ СРСР
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДОНЕЦЬК
  • ЄЖОВЩИНА
  • ГОЛОД 1946–1947 РОКІВ В УРСР
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ
  • КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УСРР/ УРСР
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
  • КУБАНЬ
  • КИЇВ
  • МАЛЕНКОВ ГЕОРГІЙ МАКСИМІЛІАНОВИЧ
  • МАШИННО-ТРАКТОРНІ СТАНЦІЇ (МТС)
  • МЕЛІТОПОЛЬ
  • МОЛОТОВ (СКРЯБІН) В'ЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛ-УХИЛЬНИЦТВО
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ 1918–1920
  • РАДГОСПИ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ)
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕЛЯНСТВО
  • ШУМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • УКРАЇНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКА
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ ПРИНЦИП
  • ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ
  • ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ СРСР
  • ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ (ЄАК)
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ
  • КІРОВ СЕРГІЙ МИРОНОВИЧ
  • КОЛГОСПИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
  • КОМІТЕТИ НЕЗАМОЖНИХ СЕЛЯН, КОМНЕЗАМИ
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • КРІЛИК ЙОСИП ВАСИЛЬОВИЧ
  • КРИСТЕР АРНОЛЬД ЕДМУНДОВИЧ
  • КРУПКО СЕМЕН НИКИФОРОВИЧ
  • КУДРЯВЦЕВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КУЗЬМА РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • КУЗНЕЦОВ СТЕПАН МАТВІЙОВИЧ
  • КВІРІНГ ЕМАНУЇЛ ЙОНОВИЧ
  • ЛЕБІДЬ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНА ДИСКУСІЯ 1925–1928: ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ
  • ЛІТЕРАТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХІДНЯ УКРАЇНА, СПІЛКА РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЗАХІДНЯ УКРАЇНА, ЛІТЕРАТУРНО-АРТИСТИЧНЕ ТОВАРИСТВО У КИЄВІ
  • МАЛЕНКОВ ГЕОРГІЙ МАКСИМІЛІАНОВИЧ
  • МАЙОРОВ МИХАЙЛО МУСІЙОВИЧ
  • МОЛОТОВ (СКРЯБІН) В'ЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • ПОЛІТБЮРО ЦК КПУ, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ
  • ПОЛІТБЮРО, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ РКП(Б)/ВКП(Б)/КПРС
  • ПОЛІТИЧНІ ВІДДІЛИ
  • ПОСТИШЕВ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • ШАХТИНСЬКА СПРАВА (1928)
  • ШУМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • СТАЛІНІЗМ
  • ТЕРОР І ТЕРОРИЗМ
  • ТРОЦЬКИЙ ЛЕВ ДАВИДОВИЧ
  • ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЖУКОВ ГЕОРГІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)