ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАКУРІН МИКОЛА ЄВГЕНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бойко О.Д. КАКУРІН Микола Євгенович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kakurin_M (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАКУРІН МИКОЛА ЄВГЕНОВИЧ

КАКУРІН Микола Євгенович (16(04).09.1883–29.07.1936) – військ. діяч та військ. історик. Н. в м. Орел (нині місто в РФ) в сім'ї офіцера. Закінчив Михайлівське артилер. уч-ще (1904) та Імператорську Миколаївську військ. акад. (1910) в Санкт-Петербурзі. Під час Першої світової війни – полковник, командир 7-го Кавказ. піх. полку. Від 3 берез. 1918 служив в укр. армії: генерал-квартирмейстер Генерального штабу Армії УНР (берез.–квіт.), помічник нач. Генерального штабу ЗС Української Держави (черв.–листоп.). Брав участь у формуванні і розбудові армії, розробці військ. законів. Перейшов на службу до Директорії, у груд. 1918 відряджений до Західноукраїнської Народної Республіки, призначений нач. штабу корпусу Української Галицької Армії. Брав участь в українсько-польській війні 1918–1919, у поході об'єднаних армій УНР та ЗУНР на Київ і Одесу. У складі УГА перейшов у листоп. 1919 на бік Добровольчої армії, у берез. 1920 – до Червоної армії (див. Радянська армія).

У Червоній армії обіймав посади нач. штабу 8-ї стрілец. д-зії, нач. Тамбовської д-зії, команд. 3-ї армії, пом. команд. Зх. фронту М.Тухачевського. Під час польсько-радянської війни 1920 командував військами у боях під Варшавою. Очолював штаб Тамбовської групи військ, яка придушила антирадянське повстання під проводом А.Антонова (1921). Командував військами Бухарсько-Ферганського р-ну в боротьбі з басмачами (1922).

1921–30 – на викладацькій роботі: був проф. тактики, військ. історії та військ. мист-ва у Військ. акад. РСЧА (згодом – Акад. ім. Фрунзе). Водночас очолював від. історії громадянської війни при штабі РСЧА. Написав бл. 30 праць з питань стратегії, оперативного мист-ва і тактики часів громадянської війни.

У черв. 1930 заарештований за сфабрикованою ОДПУ справою "Весна". 1932 засуджений до 10 років ув'язнення, помер у тюрмі в м. Ярославль (РФ). Реабілітований посмертно.

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Как сражалась революция, т. 1–2. М.–Л., 1925–1926
  2. Стратегический очерк гражданской войны. М.–Л., 1926.
Література:
  1. Тинченко Я. Ландскнехт без страху і докору: військова кар'єра та доля Миколи Какуріна. "З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ", 1999, № 1–2.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КИЇВ
  • ОДЕСА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА (1918-1919)
  • ВАРШАВА
  • ВЕСНА
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)